Мамо, як ти це терпиш? Переїжджай до мене! – Коли я побачила, що витворяє тато, не повірила

Війна

Мамо, як ти це терпиш? Переїжджай до мене! – Коли я побачила, що витворяє тато, не повірила

Два роки я була в Польщі. Поїхала з дітьми, як війна почалась. І от зараз ми вирішили повертатися

Діти страшенно скучили за татом, ніяк не могли звикнути. Та й мені хотілося додому. Крім того, я страшенно переймалась через батьків. Вони ж не молоді допомоги потребують. Торік маму на пенсію відправили, вона страшенно через це переймалась, адже звикла все життя працювати і власну копійку мати.

Тож ми повернулися. Я мало не відразу й до батьків приїхала. Привезла чимало європейських гостинців – консерви всілякі, ковбаси, сири, солодке. Ще й дорогою мамі квіти придбала. Приходжу. Батьки мене зустріли. Вирішила відразу все до холодильника покласти. Відчинила, а там геть порожньо. Лиш на дверцятах якісь там соуси.

 – Мамо, що у вас їсти зовсім нічого?

 – Доню, не переймайся, картопля є, каші якісь он на полиці.

 – І все?

Тут раптом втрутився тато.

 – Хто не працює – той не їсть. Нехай на роботу йде!

 – А куди ж візьмуть пенсіонерку?

– Можна прибиральницею влаштуватися, то не проблема.

 – То що, ненька все життя вчителькою працювала, а тепер прибиральницею піде? Ну як так?

Виявилось, що батько поставив окремий холодильник собі. І там тримає свої харчі.  Адже він ще працює і заробляє, вважає, що так правильно. Ненька ж з ним не сперечається, має пенсію шість тисяч і мовчить. Та ще й на комунальні дає половину.

– Доню, в мене ліки не дешеві, того так і виходить.

 – Ну, якщо так, тато, то усі ці продукти для мами! – заявила я.

Звісно, батько страшенно образився. А тоді я запропонувала мамі:

 – Переїжджай до нас, будемо всі разом якось.

 – Ну, куди я ще тобі. Маєш двох дітей, чоловіка.

 – Ну, тоді перестань вдома прибирати й готувати. Лиш половину хати доглядай і татові зовсім не допомагай ні в чому.

 – Але ж як він самий впорається?

 – А ось так, нехай знає!

Мама не хотіла, та врешті все ж послухала мене. Минув тиждень і батько подзвонив мені розлючений.

– Нащо ти маму підмовила. Тепер вона й не буде роботу шукати! Я ж як краще хотів.

 – Вона своє вже відпрацювала. А ти поводишся жахливо. 

 – А чого це я маю працювати, а вона ні?

 – Того, що ти чоловік!

Посварилися ми. Прикро мені, що такі в нас взаємини склалися, та інакше я не знаю, як його провчити. А ви що б зробили?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими! 

Ті, хто залишаться в Україні, мають знати, що можуть відправити дітей і онуків на наступну війну — Портников
Ті, хто залишаться жити в Україні, мають розуміти, що їхні діти та онуки можуть потрапити на наступну війну з Росією, заявив журналіст, публіцист і письменник Віталій Портников в інтерв’ю…

Ще одна крpаїна воює пpоти Укpаїни: це дуже неочiкувано
Ні Москва, ні Пхеньян не приховують посилення військової співпраці

Назавждu 18… Іванку, як так…Пекучuй бlль та гіркuй смуток…Батькu рuдають від rоря… Під час бoйoвorо завдання заruнув юнuй воїн ФОТО
Восени юнак вступив до лав ЗСУ: у бою проти окупантів поліг 18-річний захисник зі Львівщини (ФОТО)

Залишити відповідь