– Степане, напевно дощу сьогодні знову не буде, тому ввечері треба полити і огірочки, і помідори, – каже Марія своєму чоловікові, проходжуючись з горнятком кави поміж свої улюблені грядки.

– Якщо дощу таки не буде, то обов’язково зробимо, – запевнив дружину Степан, і додав, що постарається швидше прийти з роботи, щоб все встигнути.

Степан пішов на роботу, а щаслива Марія, допиваючи свою каву в альтанці, набрала доньку, щоб запитати як у неї справи. Але Олеся чомусь не брала слухавки.

Марія дещо здивувалася, адже донька сидить в декреті, і точно мала б бути вдома, вони собі щодня отак зранку зідзвонюються. Але потім собі подумала, мало що, може Олеся вийшла і зараз їй перетелефонує.

Донька і справді перетелефонувала за кілька хвилин, і стурбованим голосом повідомила, що вона зараз приїде в село, бо їм треба серйозно поговорити.
Марія поставила слухавку і занепокоїлася, бо з голосу доньки вона зрозуміла, що розмова буде не з приємних. Вона усяке могла передбачити, припускала, що може у доньки якісь непорозуміння з чоловіком виникли, але навіть уявити не могла, про що насправді буде розмова.

Ближче до обіду заходить Олеся на подвір’я, і не одна, а з якимось чоловіком. У Марії ноги підкосилися, коли вона зрозуміла, хто до неї прийшов. Це був її перший чоловік Іван, батько Олесі.

– Звідки ти тут взявся? І чого прийшов? – запитала вона суворим голосом Івана.

– Ти краще мені скажи, як ти могла на моє подвір’я чужого чоловіка привести? Хібатака домовленість у тебе була з моєю мамою? – запитав.

На цих словах донька теж пильно із знаком питання глянула на маму, мовляв, поясни, як так могло статися?

Марія була сиротою, її тітка виховувала, тому, коли вона вийшла заміж за Івана, то дуже раділа, що нарешті знайшла сім’ю, і з усіх сил намагалася сподобатися свекрусі.

З мамою Івана у них і справді склалися непогані стосунки, невістка була роботящою, послушною, тому і сподобалася свекрусі. Донечка у них з Іваном народилася, жили як всі.

А потім Іван учудив, та так, що навіть рідна мама не зрозуміла його і не підтримала його вчинку – він собі іншу знайшов і вирішив піти з сім’ї.

Марії з 6-річною Оленкою просто не було куди йти, тому свекруха запропонувала їм обом залишатися у неї. Іван з своєю пасією виїхали в невідомому напрямку, так що багато років ніхто про нього нічого не чув.

Він навіть не приїхав, щоб провести маму в останню путь. Саме Марія доглянула свекруху, як належить, до останнього, і взяла організацію похорону на себе.

Перед тим, як свекрухи не стало, між ними відбулася непроста розмова. Свекруха сказала, що перепише свою хату на Марію, але та має їй пообіцяти, що ніколи не приведе сюди іншого чоловіка.

Оскільки Марія вже багато років жила сама і не збиралася ще раз виходити заміж, то вона дала свекрусі таку обіцянку, що на цьому подвір’ї житиме вона і донька.

Марія дуже любила вирощувати овочі і потім продавала урожай на ринку. Особливо чудовими у неї були помідори. А Степан часто купував у неї їх, бо казав, що на всьому ринку нічого схожого немає на помідори Марії. Так вони через ті помідори і познайомилися.

Потім з’ясувалося, що Степан давно вдівець, і так потрохи вони зблизилися. Зрештою, вирішили зійтися і жити разом. У Степана була своя двокімнатна квартира, в яку він кликав Марію, але вона не могла жити без своїх помідорів.

До того ж, її донька Олеся вирішила виходити заміж. Тож добре все обдумавши, вирішити зробити так: Олеся з чоловіком після весілля переїде у квартиру Степана, а Степан переїде в село до Марії.

Оскільки усім цей варіант підходив, то вирішили так зробити. Всі були щасливі, поки не з’явився Іван. Його дружини не стало, а її родичі гарно вказали Івану на двері. Діватися йому було нікуди, і він віднайшов доньку.

Про мамину угоду з Марією він знав, бо мама йому в свій час листа написала, в якому все розповіла. Вона ще сподівалася, що син одумається і повернеться до дружини і доньки хоч на старість.

От Іван і повернувся, вважав, що має на це право. А Марія чоловіка, всупереч волі свекрухи, привела на чуже подвір’я.

– Мамо, не добре це виходить, – заявила донька. – Ти все це заварила, тобі це і вирішувати. Батько не може жити на вулиці. Ти порушила домовленість з бабусею, – картала Олеся маму.

Марія не знала, що сказати в своє оправдання і тим більше не знала, як тепер бути і що робити?

А що б ви зробили в цій ситуації на місці Марії?