Весь день Марія була на межі стресу. Вона дізналася, що сьогодні із закордону повертається її сестра-близнючка Дарина, яку вона не бачила вже десять років.

Між сестрами ніколи не було теплих стосунків. У дитинстві вони постійно змагалися, борючись за кохання батьків, у юності суперничали за право називатися найкрасивішою і найпопулярнішою дівчинкою в школі, а ось в інституті каменем спотикання стала любов до одного і того ж хлопця – Андрія.

Зараз Андрій був одружений на Марії, проте вона добре пам’ятала ті часи, коли він доглядав її сестру і страшенно хвилювалася від того, що старі почуття можуть виникнути з новою силою.

– Мамо, я думаю, ми не приїдемо, – говорила Марія у телефонній розмові з матір’ю, – я ще не готова бачити Дарину.

– Доню, так не піде! Ви з сестрою не бачилися цілих десять років, і, якщо ти проігноруєш її приїзд, то я на тебе ображусь! – суворо промовила мати, і на цьому розмова була закінчена.

Коли Марія повідомила про приїзд сестри чоловіку, вона почала уважно стежити за його реакцією.

Однак жоден м’яз на обличчі Андрія не здригнувся, і він спокійно відповів, що їм давно пора помиритися.

Глибоко в душі вона й сама розуміла, що сварці настав час покласти край. Вони обидві були дорослими жінками, матерями, і їм не личило згадувати минулі образи.

Однак, Марія все одно не могла нічого вдіяти і вгамувати нервове тремтіння до самої зустрічі.

Сестра зовсім не змінилася. У свої тридцять років у неї було таке ж довге русяве волосся і усміхнене обличчя, яке ще не встигли захопити зморшки. Вона одружилася з французом і народила йому дочку, яку назвала Вів’єн.

Про Марію такого ж сказати не можна було, бо вона, навпаки, доклала всіх зусиль, щоб змінити свою зовнішність, щоб зруйнувати будь-яку подібність із сестрою. Тепер вона носила темне каре до плечей і була повною протилежністю собі в юності. Вони збудували сім’ю разом з Андрієм, у якій виховували двох синів.

– Доброго дня, – видихнула Дарина, зустрічаючись поглядом із сестрою. Марія їй кивнула, і вони ніяково обнялися.

Протягом усього вечора між ними стояла глуха стіна, яку батьки відчайдушно намагалися зламати, заповнюючи мовчання, що виникло, своїми розмовами.

– Чому ти не привезла з собою дочку? – поцікавилася Марія, дивлячись на сестру, – Думаю, батьки були б щасливі провести час з онукою.

– Вів’єн зараз гостює у батька, я не могла забрати її в його тиждень, – пояснила Дарина, – Але ти не хвилюйся, мама з татом бачили її минулого літа, коли приїжджали до мене в гості.

Марія самовдоволено хмикнула.

«Те ж мені, минулого літа! Моїх синів батьки бачать кілька разів на тиждень.

Слухаючи розповіді сестри про своє життя, Марія раз у раз іронічно посміхалася. Сестра завжди захоплювалася малюванням і навіть спромоглася пов’язати з цією справою свою кар’єру – вона працювала в одній з паризьких галерей, де організовувала виставки.

Марії здавалося, що це справа несерйозна, та й до того ж приносить невеликий дохід.

– Невже це приносить тобі гроші? – недовірливо сказала вона. – Наскільки я знаю, музейники живуть не дуже добре.

– Повір, з цим у мене повний порядок, – починаючи дратуватися, відповіла Дарина, – я змогла купити собі квартиру, а також забезпечую гідний рівень життя собі та доньці.

Подальші нападки з боку Марії лише набирали обертів. Вона прив’язувалася мало не до кожного слова сестри, намагаючись її якось зачепити.

Навіть батьки і чоловік кидали на неї промовисті погляди, мовчки просячи зупинитися.

– Відійдемо? – тактовно промовила Дарина, звертаючись до сестри.

Марія неохоче погодилася, і вони вийшли на кухню.

– Ну, і чого ти домагаєшся? – Зітхнула вона, – Я вже навіть в іншій країні живу, а ти продовжуєш зі мною змагатися.

– Нічого я не продовжую, – буркнула Марія, намагаючись не дивитись на сестру, бо в її словах була доля правди.

Дарина підійшла ближче і як слід струснула її за плечі.

– Марія, якщо ти досі переживаєш через Андрія, то все у минулому. У мене на нього немає жодних почуттів.

Повір, я зараз зайнята зовсім іншими речами. Мені набагато важливіше знати, що я маю сестру, – щиро промовила вона.

Ці слова розтопили душу Марії, яка таїла образи протягом довгих років. Вона попросила у сестри вибачення, і та зробила те саме.

Нарешті вони змогли пробачити один одного, відновивши ту саму споріднену нитку, яка була так бездарно зруйнована десять років тому.

Після цієї розмови сестри стали бачитися набагато частіше. Раптом вони виявили, що їм дуже цікаво разом.

Дарина ділилася своїми переживаннями щодо розлучення зі своїм французьким чоловіком, а Марія розповідала про те, що і їй часом буває важко з Андрієм та двома синами, які були повними копіями свого батька.

Так, у тридцять років вони стали набагато ближчими, ніж у сімнадцять, чому обидві були неймовірно раді.

– Я не хочу, щоб ти виїжджала, – навіть якось зізналася Марія, коли вони зустрілись у батьків.

– Я теж, – відповіла Дарина. – Але тепер ти зможеш до мене приїжджати. Подивишся Францію! Я впевнена, що тобі дуже сподобається.

Марія невдоволено пирхнула, подумки наголошуючи, що, щоб накопичити на поїздку до сестри, їй доведеться продати половину свого майна.

Після того, як сестри стали ще ближче, Марія почала відчувати тягар провини за свій вчинок, який вона зробила дванадцять років тому.

Всі ці роки вона ставилася до цього просто, оскільки вважала, що сестра на це заслуговує, проте зараз розуміла, наскільки вона винна перед Дариною.

Справа в тому, що в ті роки саме Дарина зустрічалася з Андрієм. Марія цьому дуже заздрила, а тому підлаштувала все так, ніби її сестра зрадила свого хлопця з його найкращим другом.

Вона взяла спідню білизну сестри і підклала її Євгену, у якого Андрій часто бував у гостях.

Коли він це побачив, то відразу закінчив стосунки з Дариною, навіть не ставши її вислуховувати. Сестра тоді дуже переживала, а Марія тріумфувала, адже після цієї ситуації вона почала більше часу проводити з Андрієм, намагаючись допомогти йому пережити зраду.

І її старання окупилися, адже за кілька місяців хлопець зробив їй пропозицію, а сестра поїхала до Франції.

Через ці роки спогади знову обрушилися на Марію, не даючи їй спокійно спати ночами. Вона постійно відчувала себе винною і часом навіть не могла глянути в очі сестрі.

– Що з тобою відбувається? – питала стурбована Дарина, проте сестра тільки хитала головою, намагаючись упоратися зі своїми почуттями.

У якийсь момент переживання стали настільки сильними, що Марія вирішила у всьому зізнатися. Це збіглося з тим часом, коли Дарина мала їхати.

– Треба поговорити, – нервово промовила Марія, коли сестра пакувала речі.

– Звичайно, – посміхнулася Дарина, зовсім не віщуючи того, що вона зараз дізнається.

Після цього була довга розповідь. З кожним словом усмішка з лиця Дарини поступово зникала, а наприкінці її обличчя стало похмурим.

– Я вчинила погано, – наприкінці промовила сестра. – Але, Дарино, я зробила це заради Андрія, заради нашого з ним щастя!

– А ти хоч розумієш, що цим зруйнувало моє життя? – тремтячим голосом промовила Дарина, по щоках якої скочувалися сльози.

Марія хотіла відповісти, але почула голос за спиною, який ввів її в заціпеніння.

– І не тільки твою, – хрипко промовив Андрій, який чув усю розмову.

Обидві дівчини одразу обернулися.

– Андрію… – Марія розуміла, що їй треба зараз щось сказати

– Нічого більше не кажи! – Чоловік виставив перед собою долоню, після чого пішов.

– Дарино … – Марія подивилася в бік сестри, але та енергійно замотала головою, після чого попросила залишити її одну.

За кілька годин Дарина виїхала назад до Парижу, рішуче відмовившись від того, щоб Марія її проводжала. Так, все повернулося на круги свої, і сестри знову стали незнайомками.

До того з Марією перестав розмовляти Андрій. Їй здавалося, що це тимчасово, як будь-яка інша їх сварка, яка неодмінно мала закінчитися примиренням, але все виявилося набагато складніше. Чоловік замкнувся, більше не бажаючи довіряти своїй дружині.

А якось він взагалі заявив, що хоче з нею розлучитися, чим повернув її світ з ніг на голову.

– Андрію, ти серйозно? – вигукнула Марія, – Ти хочеш зруйнувати наш шлюб через подій десятирічної давності?

– Я абсолютно серйозно, – відповів чоловік, – наш шлюб із самого початку не був справжнім, бо він розпочався з обману!

– Та яка різниця? – парирувала дружина, – У нас же з тобою все було добре, ти любив мене, та я тобі народила двох синів зрештою!

– А я тепер зовсім не впевнений, що я тебе дійсно любив. Ось до Дарини у мене були справжні почуття, але ти все занапастила.

У результаті вони розлучилися. Це був довгий і важкий процес розлучення, оскільки Марія доклала всіх зусиль для того, щоб його затримати.

Вона до останнього не хотіла відпускати Андрія з сім’ї, а тому всіляко маніпулювала дітьми, щоб його втримати.

Чоловік, який втомився від цього процесу, був готовий погодитися абсолютно на всі умови дружини, аби тільки від неї позбутися, і в нього це вийшло.

Після розлучення Марія страшенно переживала. Вона почала нелюбити сестру ще сильніше, адже їй здавалося, що через неї розпалася її родина.

– Може, тобі варто припинити шукати винних, і просто подивитися в дзеркало? – якось сказала мати після її чергової сварки.

Ці слова стали для неї справжнім відкриттям. Марія зрозуміла, що їй віддалося за весь її обман і ті речі, що вона зробила сестрі в минулому.

– Ось, значить, як працює закон карми, – зовсім тихо промовила вона, витираючи гіркі сльози.

Джерело