Моя історія, яка, на жаль, стала для мене болючою, розпочиналася так само, як у багатьох інших сім’ях: чоловік, дружина, син, невістка та маленька онучка.

Я завжди відчувала щастя, коли бачила свою родину разом, адже саме в цьому полягає справжнє багатство в житті.

Мій син Олексій познайомився з Аліною у свої двадцять п’ять. Вони швидко стали гарною парою, багато часу проводили разом, і їхні стосунки розвивалися серйозно. Незабаром ми організували весілля.

Я навіть не могла уявити, що цей день стане останнім щасливим святом, яке ми провели всією нашою великою родиною.

Спочатку наші стосунки з Аліною складалися чудово. Вона була привітною, відкритою й легко знаходила спільну мову з усіма членами нашої родини. Ми разом святкували свята, відпочивали у вихідні, а з онучкою у нас були найтепліші стосунки.

Мене дуже тішило, як Олексій та Аліна будували свою сім’ю. Їхні почуття здавалися щирими, і я раділа за них. Як мати, я хвилювалася за сина, але намагалася підтримувати його, не втручаючись у їхнє життя.

Одного дня, коли моя онучка була ще зовсім маленькою, сталося те, чого я зовсім не очікувала. Між Олексієм і Аліною почали виникати конфлікти.

Спершу це було непомітно, але згодом суперечки ставали частішими, а вони самі дедалі більше віддалялися одне від одного. Син ділився своїми переживаннями, тоді як Аліна все більше закривалася від нас.

Незабаром Олексій повідомив, що вони вирішили розлучитися.

Це стало для мене великим шоком, адже я вірила, що їхні стосунки тільки розквітають. Навіть коли вони почали жити окремо, я не могла прийняти, що їхня сім’я, яка здавалася щасливою, так швидко розпалася.

Після розлучення все змінилося. Аліна почала віддалятися від нас, рідко відповідала на дзвінки й майже не спілкувалася. Я сподівалася, що з часом усе налагодиться, але ситуація тільки погіршувалася. Коли я намагалася дізнатися про онучку, Аліна відмовлялася відповідати.

Одного разу, намагаючись знайти порозуміння, я зателефонувала їй. Її слова боляче вразили мене:

— Ларисо Дмитрівно, я не хочу вас образити, але ви не маєте права втручатися в моє життя. Ваш син покинув мене, у нього вже інша жінка, а я залишилася одна з дочкою. Ви хочете, щоб усе було, як раніше? Це неможливо.

Я намагалася пояснити їй свої почуття:

— Аліно, я завжди підтримувала тебе. Чому ти уникаєш спілкування? Я просто хочу бачити онучку.

Проте Аліна звинуватила мене в тому, що ми з чоловіком неправильно виховали сина, що це наша провина, ніби ми сприяли руйнуванню їхньої сім’ї.

З того часу я бачу онучку лише зрідка. Коли намагалася зустрітися з нею, Аліна забрала дитину й сказала, що не хоче мати справ з нашою родиною.

Мені прикро, адже я завжди добре ставилася до невістки та любила онучку. Ми з чоловіком намагалися знайти спосіб налагодити стосунки, але ситуація лише погіршується.

Сина я підтримую, хоча й не схвалюю його вчинку. Але він – моя дитина, і я не можу відмовитися від спілкування з ним. Натомість Аліна зовсім викреслила нас зі свого життя.

Я звертаюся до вас за порадою: як відновити стосунки з невісткою та онучкою? Що можна зробити, аби знову стати частиною їхнього життя?