Ніколи не могла подумати, що наважуся на таке, але все ж. Нещодавно я почала зустрічатися з чоловіком в рази старшим, ніж я. Перетнулися ми  з ним випадково. Це й справді веління Долі. Тоді я вийшла з кафе і поспішала на трамвай. Була зима і страшенна ожеледиця. Я впала. На допомогу прийшов незнайомець. Я була така вдячна йому, бо він єдиний відгукнувся, що запросила на прогулянку. І так трамвай пропустила. Відтоді все і закрутилося. 

Про те, що у нього є сім’я, він розповів не відразу. А коли я дізналася правду, було вже пізно. У мене палали шалені почуття. Звісно, я розуміла, що нічим хорошим це не закінчиться. Але він так турботливо до мене ставився, що я не могла встояти. Ми таємно зустрічалися в мене у квартирі та в інших місцях. Я любила його і мені не хотілося думати про погане. Сама досі не можу в це повірити. Мені 23 роки, йому 50 і ми щасливі.

Але час ішов і як слід було б очікувати, сім’я дізналася про наші стосунки. Та сама я довідалася про це іншим чином. Одного вечора я поверталася з роботи додому і, увійшовши в під’їзд, побачила дівчину років 18. Вона перегородила мені дорогу і представилася дочкою мого коханця. Я остовпіла від страху. Дівчинка стала звинувачувати мене в тому, що я руйную їхню родину і так далі. Я впала в заціпеніння. В голові крутилися погані думки. Донька була настільки напружена і переповнена люттю, що здавалося ось-ось вдарить мене.

Я, приховуючи свій страх, вирішила піти далі. Але вона різко схопила мене за руку і силою повернула до себе. Я злякалася як ніколи в житті. Злякалася до такої міри, що навіть в думках не було дати відсіч, хоча б на словах. Коли це дівчисько смикнуло мене за руку, я відчула її богатирську силу. Вона явно була спортсменкою і з нею краще не зв’язуватися. Ззовні донька здавалася звичайною школяркою, невисокого росту і худої тілобудови. А злості у неї, виявляється, хоч відбавляй.

Дівчинка почала говорити мені про те, що мама переживає через цю ситуацію, тому вона хоче, щоб я розлучилася з її батьком. Мене всю трясло від страху, я не могла видавити ні слова і почала плакати. Дівчина відчула свою перевагу наді мною. Вона схопила мене за комір і різко притиснула до стіни, сказавши, що якщо я не полишу її батька, то можу попрощатися зі своїм здоров’ям.

Я почала голосно плакати, розраховуючи розчулити свою кривдницю. Але марно. Вона вдарила мене кулаком в обличчя і пішла. Я притиснула руку до пошкодженого місця і побачила перемішану зі сльозами кров. Було дуже прикро, що мене побила маленька дівчинка.

Ви не подумайте. Я хорошої сім’ї. І ростили мене за правилами та традиціями. І, направду, це була моя перша сутичка. Вимушені обставини. За інших умов я б ніколи такого не вчинила.

Підвелася. Пішла у квартиру.

І що тепер робити? Я кохаю свого чоловіка, але тепер боюся його доньки. З такими не жартують. Може, пожалітися йому? Гм?

Що порадите дівчині?

Хто в цій ситуації правий?