Мені буоло навіть страшно про таке думати, я ніколи не хотіли допускати таких думок до себе. “Галя, я просто не в змозі уявити, що ти насправді збираєшся поїхати! Як я можу тут все залишити?”

Війна

Моя подруга Галя завжди вирізнялася серед інших. Її неможливо було не помітити, навіть якщо вона не прагнула привертати увагу. Висока, граційна, з бездоганними рисами обличчя, вона мала таку зовнішність, що могла б легко стати моделлю. Проте зовнішня краса для неї ніколи не була головною. Її щирість, доброта і природна наївність робили Гаю ще чарівнішою.

Ми з нею товаришували з самого дитинства.

Я завжди залишалася її тихою подругою, яка не змагалася з її яскравістю, адже для нас це ніколи не мало значення. Ми могли годинами обговорювати будь-що, сміятися до сліз або просто мовчки сидіти у дворі, споглядаючи зоряне небо.

Галя була прекрасною не лише зовнішньо, а й душею. Але коли вона вирішила поїхати за кордон, я зрозуміла, що вона шукає чогось більшого, ніж мала тут.

Це сталося несподівано. Одного дня Галя поділилася зі мною своїм рішенням: вона збирається в Італію. Я тоді навіть не відразу усвідомила, чому саме ця країна.

Вона завжди мріяла про подорожі, про нові горизонти, але я й гадки не мала, що одного дня вона справді наважиться змінити своє життя.

— Ти серйозно? Як ти можеш так просто все залишити? — розгублено запитала я.

Галя сиділа навпроти мене, абсолютно спокійна. Її великі карі очі світилися рішучістю. Її вигляд був такий же ніжний і спокійний, як завжди, але її слова були переповнені прагненням до змін.

— Ти не розумієш, але я повинна це зробити. Я відчуваю, що знайду себе там, де ще ніколи не була. Тут я ніби задихаюся. Я хочу бути щасливою, і для цього мені треба вирватися за межі нашого маленького міста.

Я не могла повністю зрозуміти її тоді, але тепер знаю: Галя шукала свій шлях, прагнула побачити світ і знайти своє місце в ньому. Її душа жадала змін і свободи, якої тут їй не вистачало.

День її від’їзду став одним із найважчих у нашій дружбі.

Я стояла на вокзалі, дивилася, як вона сідає в потяг, і відчувала, що втрачаю не просто подругу, а частинку себе. Вона вирушала зовсім одна — без чоловіка, без детального плану, лише з мрією змінити своє життя і знайти щастя в іншій країні.

Галя не ділилася зі мною усіма подробицями своїх планів. Вона тільки сказала, що хоче відчути життя з іншого боку, почати все з чистого аркуша і, можливо, нарешті знайти те, чого так довго шукала.

Залишити відповідь