Відповідно до останнього повідомлення Генштабу, ворог інтенсивно атакує, упродовж дня загалом здійснив 27 штурмових і наступальних дій.

У репортажі The Guardian ідеться про те, що жителі Покровська постають перед складним вибором: кинути власну домівку чи залишитися вдома, але дуже ризикувати. На жаль, ситуація складна і волонтери не завжди встигають вивезти усіх охочих.

Ми не хочемо виїжджати. Але чи є у нас вибір? Вибухи стають гучнішими та частішими з кожним днем. У мене немає конкретного плану. Спробую десь знайти роботу. Ми до останнього сподівалися, що все буде добре,
– говорить Валерія Танащук, пакуючи речі.

Будинок, з яким доводиться попрощатися, купила ще прабабуся. Два місяці тому Валерія відправила семирічну доньку в передмістя Дніпра, тепер виїздить сама: дитина плакала й просила поїхати. Під загрозою окупації залишається улюблений пишний сад із виноградом, ожиною, трояндами. Було й господарство. Тепер замість цього – евакуаційний фургон.

Ворог розбив мости в Покровську та його околицях, в тому числі автомагістраль, що з’єднує місто з сусіднім Мирноградом. Покровськ став містом-привидом, люди їдуть, дослухавшися до рекомендацій місцевої влади. Вокзал нещодавно закрився, виїхати можна лише машиною. До того ж не в усіх є гроші на оренду квартир у Дніпрі чи Павлограді.

Їдуть не всі. Пенсіонери ухиляються від прямої відповіді про це, хтось доглядає за дітьми з інвалідністю. 25-річний Данило відправляє маму, але сам залишається – він працює на шахті. Її поки не закрили, бо постачає вугілля, необхідне для металургійної промисловості України.

Декого просто не встигають вивезти – телефони вже не відповідають. Була й історія, коли двоє росіян зайшли до підвалу, де ховалися 20 мешканців, котрі відмовилися їхати. Під час перестрілки загинули і окупанти, і п’ятеро цивільних.

Є і “ждуни”, які чекають на Росію. Щоправда, їх досить мало – близько 5 відсотків.

“Вони дивляться російське телебачення. Вони маргінали, п’ють пиво, курять цигарки і кажуть, що держава повинна давати їм гроші. Оскільки вони не отримують цього від України, то хочуть в Росію”, – каже Олександр із Мирнограда, солдат Національної гвардії.

Світло в місті поки що є, але газу вже нема. Ринок працює з 11-ї до третьої дня, місцеві запасаються м’ясом птиці, сиром і помідорами.

Путін збожеволів. Він не зупиниться на одній області. Він хоче захопити всю Україну. Тому ми повинні його знищити. Це війна між добром і злом. Вони хочуть вбивати людей – ми хочемо їх врятувати. Сподіваюся, добро переможе,
– говорить волонтер із Вовчанська, який допомагає вивозити людей з Покровська.