Моя друга мама – моя свекруха. Вона чудова, золота людина. Я знайома з нею вже тринадцять років, і за всі ці роки не бачила від неї нічого, крім добра.

І це при тому, що родинні устрої у моїх батьків і свекрухи зовсім не схожі, різні традиції у сім’ях, правила. І я знаю, що іноді мене злегка заносило, особливо по молодості, але жодного разу я не почула від Віри Степанівни слова неласкового. І ніколи не давала вона мені життєвих порад. Завжди тільки хвалила і хвалить мене.

– Доню, як ти сама? – завжди чую я від віри Степанівни, коли, захлинаючись, розповідаю про її сина і внучку.

Якось до 8-ї ранку з нічної роботи вона їхала через все місто, щоб посидіти з маленькою онучкою, поки я йшла на навчання, я тоді отримувала другу вищу, заочно. А мамулі ж нашій Вірі Степанівні уже майже сімдесят, поганенько не бачить. І безглуздо буває тривожиться через дрібниці, та багато чого.

А я раніше могла і сказати, не подумавши, нісенітницю якусь наперекір, свекрусі. Зараз я розумію її мудрість, що вона просто не зв’язувалася з дівчиськом. Правда дівчина я позитивна, але запальна дуже. Та вона знала, як зі мною поводитися і як знайти підхід.

Її щире ставлення з перших днів знайомства та щедро дароване душевне тепло норов мій швидко приборкали! Тепер я сама прошу у неї поради і знаю, що їй це приємно. До речі, піду чоловіку нагадаю – він мамі не дзвонив сьогодні.

Віра Степанівна на стільки тепла і доброзичлива людина, що її просто не можна не любити. Звичайно деякі речі, які вона робить не завжди до місця, але я ж розумію, що вона це від любові до нас усіх. А як вона любить свою онучку – це окрема історія. А ще вона до абсурду любить своїх дітей! Таку люблячу маму я ніколи не бачила! Я чоловіка і його сестру часто дорікаю, що не соромляться їй грубо відповісти чи ще щось. Свекруха завжди останнє віддає дітям.

Коли Віра Степанівна приходить у гості, у нас вдома стає дуже весело. Вона таке сонечко, яке дарує оточуючим своє тепло і світло, разом з нею приходять затишок і добро. Звичайно ми буває не розуміємо один одного, але всі ми люди, всі різні, і це нормально.

Недавно я прихворіла, так свекруха, коли дізналася, принесла подарунок: набір-свічки, палички з чудовим ароматом і підставочка. ви не уявляєте яка це краса, як пахне! І мені одразу стало краще.

Хочу сказати: не ворогуйте, любіть одне одного, шукайте компроміси, помічайте в ваших рідних людях хороше, повірте, його більше! Всім переможного миру й добра!

Напишіть, чи є тут хтось, у кого також хороші стосунки з мамою чоловіка? Мені буде дуже цікаво почитати!

Фото – авторське, ілюстративне.