Моя двоюрідна сестра якось мені подзвонила, дуже скаржилася на своє життя, а потім попросила, щоб ми з Андрієм попросили своїх квартирантів з’їхати з нашої квартири, а здати в оренду їм, бо зі своєю свекрухою жити разом більше не може вона. Чоловікові було шкода, бо квартиранти наші – люди порядні і відповідальні були, вчасно сплачували гроші, але й відмовити я сестрі не могла. Лише зараз дуже шкодую, що таки вмовила тоді чоловіка зробити добро родичам моїм
Моя сестра Леся, так склалося, дуже пізно вийшла заміж, чоловік був молодшим за неї майже на 3 роки.
Жили вони, перший час, в квартирі його мами. Лесі було там дуже непросто, якщо не сказати складно.
Мати чоловіка їй постійно нагадувала про її вік, що їй пощастило дуже, що взагалі її син звернув на неї увагу, адже так би й досі була одна, в дівках сиділа.
А ми з моїм чоловіком Андрієм взяли квартиру двокімнатну в кредит, а квартиру чоловіка, яка була у нього ще до шлюбу, відразу після того здали в оренду, це допомагало виплачувати нам чималий кредит.
А якось мене набрала моя сестра, вона багато мені розповідала про своє сімейне життя важке, а потім поділилася, що не хоче жити з мамою чоловіка під одним дахом, їй там дуже непросто бути з свекрухою постійно.
І стала Леся мене просити, щоб ми здавали їй в оренду свою квартиру, бо більше вона так не може. Мені шкода дуже було свою сестру, адже розуміла, що може зруйнуватися їх шлюб.
Чоловік мій, звісно, не хотів цього робити, але я вмовила Андрія і ми стали здавати квартиру свою в оренду Лесі з чоловіком.
Спочатку було все добре, усіх все влаштовувало, усі були задоволені та щасливі, Леся вчасно платила орендну плату і надякуватися мені не могла.
А потім все різко дуже змінилося.
Сестра часто стала затримувати виплату грошей. Іноді попереджала, а іноді взагалі забувала вчасно оплатити квартиру.
А потім, несподівано, Леся сказала, що чекає дитину і стала натякати, щоб ми з них брали менше грошей за оренду квартири, бо їм та плата не під силу, але я пояснила відразу, що ми виплачуємо кредит і без цих грошей, не зможемо вчасно розраховуватися з банком. Пояснила, що у нас просто можливості немає йти їм на зустріч.
Леся ніби зрозуміла і якийсь час це питання не піднімала. Але зараз вона в декреті і щомісяця, коли дає мені гроші розповідає, як їм важко, що їм не вистачає на все коштів та натякає щоразу зменшити плату за квартиру.
Я мовчу, у відповідь, вдаю вигляд, що не розумію її натяків і думаю про себе більше, адже нам теж зараз непросто.
А нещодавно мені дзвонила мама та рідна тітка, мати Лесі, просять, щоб я зрозуміла свою двоюрідну сестру, пошкодувала їх, адже її чоловіка на днях звільнили з роботи, щоб я хоча б тимчасово не брала з них плату за оренду.
Але я розумію, що якщо місяць-другий не візьму, то можу попрощатися з грошима, адже платити мені за неї більше й не буде ніхто.
Мій Андрій вже не задоволений такими родичами моїми. Каже, для чого йому було все це потрібно: там жили люди, щомісяця вчасно платили та було все добре.
Я вже сама шкодую, що впустила сестру в квартиру, платити їй буде нічим, і сказати, щоб вона покинула житло теж недобре, совість не дозволяє мені так вчинити, адже їй нікуди йти і родина мене не зрозуміє.
Що робити в цій ситуації, що склалася, я навіть не знаю.
Сестра дзвонить вже мені, прямо каже, що грошей мають лише на хліб і макарони. Плаче, вмовляє хоча б місяця три не брати в них грошей, поки вони хоч трохи не стануть на ноги, чоловік буде шукати роботу.
Сльози слізьми, але чим нам за кредит платити? Як мені розуміти це все і який вихід знайти? Чому я маю їм щось дарувати? А мені хто подарує 9 тисяч гривень, щоб щомісяця платити кредит?