– Ларисо, я розумію, це твоя мама, але я б на твоєму місці не приймав цього подарунка. Це дуже дивно: вона роками не цікавилася тобою, а тепер раптом вирішила зробити такий щедрий жест, – сказав мій чоловік.

Я й сама думаю, що в цій ситуації щось не так. Але ж це мама, і вона хоче подарувати мені шикарні золоті сережки з дорогоцінним каменем.

– Донечко, тут в Італії був розпродаж. Я купила тобі сережки за тисячу євро, вони просто казкові. Ларисо, вони тобі чудово підійдуть, – сказала мама.

І тепер я розгублена – чи варто приймати від неї цей подарунок?

– Вона, мабуть, хоче до нас жити, тому й старається тебе задобрити, – зауважив чоловік. – Це ж очевидно.

Моя мама виїхала до Італії ще тоді, коли я з братом навчалися в університеті. Батьки розлучилися, і кожен пішов своїм шляхом. Нас залишили самих, вважаючи, що ми вже дорослі й зможемо впоратися самостійно.

Брат залишився жити у старій квартирі, а я фактично опинилася на вулиці. Доводилося вчитися, працювати й знімати житло.

Згодом я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Ми разом орендували квартиру, потім одружилися й почали будувати свій дім.

Будівництво тривало майже десять років. За цей час ми брали кредити, економили на всьому, відмовлялися від відпусток – усе заради того, щоб мати власний дах над головою.

Моя мама, яка жила в Італії, ніколи не допомагала нам. Її навіть не цікавило, як ми справляємося.

Одного разу, коли ми закінчували будинок, нам терміново потрібні були гроші. Ми попросили маму позичити 10 тисяч євро. Але вона відмовила, сказавши, що це занадто велика сума.

Як же я здивувалася, коли через кілька тижнів дізналася, що мама купила братові автомобіль. Тобто для мене грошей у неї не було, а для брата – знайшлися просто так.

Моя мама весь цей час жила з багатим італійцем. Він забезпечував її всім, возив на відпочинок. Я навіть сумніваюся, чи вона працювала там.

Весь час, поки вона була за кордоном, мама підтримувала лише брата. Вона навіть не заходила до мене, коли приїжджала додому, а спілкувалася тільки з ним.

Тепер у її житті настали зміни. Її італійського чоловіка не стало, а заповіту він не залишив. Оскільки вони не були в офіційному шлюбі, все його майно перейшло дітям. Вони поділили все між собою, а мамі дали лише кілька тисяч євро й попросили виїхати.

Тепер мама опинилася без житла. За всі ці роки в Італії вона нічого не придбала – ні будинку, ні квартири.

Брат із дружиною теж не хочуть приймати маму. Невістка категорично заявила, що піде від чоловіка, якщо свекруха переїде до них.

Мама, не бажаючи псувати життя улюбленому сину, вирішила звернутися до мене. Напевно, тому й намагається тепер здобути мою прихильність. Адже у нас із чоловіком великий будинок, і місця вистачить.

– Я тобі відразу кажу, не приймай від неї цей подарунок. Це може дорого нам обійтися. Я не хочу, щоб твоя мама жила з нами, – сказав чоловік.

Його слова мають сенс, адже більшу частину коштів на будівництво будинку вклав саме він.

Тим часом мама вже вирушила в Україну з подарунком для мене. А я досі не знаю, чи варто приймати ці сережки?