https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/dobre-u-vas-na-dachi-mabut-zalyshusya-moya-titka-z-hersona-j-dozvolu-ne-spytala-todi-ya-vygadala-yak-yiyi-zdyhatysya/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Ми з чоловіком багато років мріяли придбати дачу. Важко жити у великому місті. А коли почався карантин вирішили – час настав. Знайшли невеличку хатинку, всього 20 кілометрів від обласного центру, є сад, город, річечка неподалік. Хіба ж не чудово!

Дача стала для нас порятунком в ковідні роки. Ми навіть взимку приїжджали туди, розпалювали грубку і грілися біля печі. Чимало там змінили, полагодили. Тепер усі друзі полюбляють у нас гостювати. 

Після початку війни моя тітка Тоня з Херсона вирішила переїхати на захід України. Понад рік вона жила на Закарпатті в моєї мами. А тоді щось між ними сталося і вона приїхала до мене. Я намагалась з’ясувати, що ж трапилось:

 – Доню, вона нахаба. Цілими днями лиш їсть і серіали по телевізору дивиться. А робити нічого не хоче!

 – Але ж я не можу вигнати переселенку?

 – Краще відразу поясни їй, що квартира у вас мала. Нехай шукає десь кімнату, гроші вона має.

Тітка приїхала, і ми все ж намагалися прийняти її гарно. Коли потепліло відвезли її на дачу. Навіть дозволили там трохи пожити. Але потім зрозуміли – зробили помилку. Бо вона вирішила, що може залишатися надовго. Лишень телефонувала із забаганками:

 – А не могли б ви мені смачненького привезти. Бо тут в сільському магазині нічого не знайти.

Спершу ми погоджувались. А потім зрозуміли – із цим треба щось робити. Адже приїхати на дачу й відпочити ми вже не могли. Тож минуло кілька місяців, і я наважилась поговорити:

 – Мабуть, вам краще пошукати інше житло!

 – Ти що мене виганяєш? 

 – Просто ми ж не домовлялися про постійне проживання.

 – Ти така ж як твоя мати! Серця у вас нема. Я б повернулась додому, та не можу!

 – Ну то залишайтеся, лиш комунальні оплатіть за всі ці місяці й придбайте дрова на зиму. Це десь 15 тисяч гривень. І ще, до вас ми приїжджати не будемо, бо взимку дорога погана.

 – 15 тисяч за дрова? Де я такі гроші знайду? Ви мені допоможете?

 – Та як? Нам також важко.

Тітка образилась і переїхала. Зараз знайшла кімнату в гуртожитку. Та я думаю, що правильно вчинила. А ви як вважаєте?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.