Кажуть, що найбільше брехні під час війни, виборів та на риболовлі. Відрізнити сказане від істини буває вкрай важко. Тож на неправді наживаються шахраї. Та ще й вводять в оману довірливих людей. Найгірше ж, що псують репутацію іншим. 

Все виглядало наче правдиво

Сумне цьогоріч Різдво. Ворог скаженіє, відчуваючи, як українці щораз більше відмежовуються від колишнього “старшого брата”. Навіть у відзначенні релігійних свят. Як доказ – сьогоднішня ранкова ракетна атака на об’єкти критичної інфраструктури Прикарпаття: щоб ми були в темряві. Та світло переможе!

Різдво Христове, яке християнський світ відзначає понад 2 тисячоліття, впевнено прямує світом. І війни цьому величному дійству – не перешкода. 

На зупинці громадського транспорту в Івано-Франківську десь перед обідом 24 грудня стоїть військовий у такому милому для нас “пікселі”. З наплічником, видно, що з далекої дороги. Раптом заводить коляду. На що старший чоловік зауважує: мовляв, ще до Святого Вечора кілька годин – не час колядувати.

“То ви ще можете почекати, а в мене немає часу, як і в моїх побратимів, – докірливо відповідає боєць. – Завтра вранці відправляємося на Курськ. – Отож і колядую”.

Уже в тролейбусі військовий розповів, що звати його Ілля, родом із Хуста. Показав військовий квиток на прохання авторки цих рядків, зокрема запис про  участь у бойових діях, датований 26.01.23. Документ на ім’я Іллі Мухортова, із його власною фотографією. 

Розповів, що має позивний “Вовк”, служив у ВЧ Т-0950, тепер у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді, батальйон 2.1.2. А повертається із Вижниці, з похорону свого побратима Павла. Ніс під час процесії його бойові  нагороди. 

Хтось із пасажирів тролейбуса-”двійки” дав Іллі 50 грн за коляду, а один старший чоловік привітався з однополчанином. Виявилося, що це 73-річний франківець Ярослав Кестер, який відслужив у війську 25 років і демобілізувався ще в 1996-му. Останнім часом жив у Костянтинівці на Донеччині, а після повномасштабного російського вторгнення перебрався на Прикарпаття.  

Ілля ще розповів, що навідувався до волонтерів, бо не мав коштів на проживання в Івано-Франківську до ранку. Ті відмовили. Хтось порадив звернутися до привокзального Центру незламності: там же допомагають військовим. Та співрозмовник не відповів, бо якраз виходив на Майзлях. 

Історія Іллі розчулила. Подумалося: як то в окопах нині бійцям, коли весь світ святкує… Тим паче, що пообіцяла військовому написати про нього. Він зрадів. Навіть сказав, що як буде 200-тим, то хоч якась пам’ять про нього зостанеться. Ріс без батька, мама веде негарний спосіб життя, брат з ним не спілкується… Сумна життєва історія… 

Зупинити, щоб не паплюжив честі військових

Добре, що є звичка все перевіряти перед створенням допису для ЗМІ. Набираю в пошуковику прізвище Іллі й раптом натрапляю на публікації про нього, із фотографіями. На жаль, повне розчарування. Адже до військових ми ставимося з особливою повагою, а тут… 

Цей відеосюжет, де Ілля Мухортов розповідає про втрачену ногу і протез, опублікувала на своїй сторінці відома волонтерка із Косова Юрія Таринська ще 3 січня 2024-го. Нині вона сама служить у десантно-штурмових військах ЗСУ, отримала контузію. 

“Ця зараза ходить Косовом та питається в людей, де я живу… Ходить магазинами та плете всяку дурню, – написала Юлія на своїй сторінці у Фейсбуці 23 серпня. – Шановні довірливі люди, я знімала купу відео про цього “дятла”: не військовий він, у нього немає протезу, а дві здорові ноги та пропиті мозги, за плечима СЗЧ (самовільне залишення частини). Хлопці-військові дійсно мені це все підтвердили. Він ще сміє брехати, що воював з Да-Вінчі та про 711-й полк, де командир наш, косівський. Я урвала йому «заробіток» ходити просити гроші, він тепер злий, поліція все знає, не вірте!”. 

На сторінці Юлії є низка подібних обурливих дописів, адже саме до неї як до волонтерки він свого часу звернувся за допомогою. Та дуже скоро вона розкусила шахрая, тож усіляко доносить людям інформацію, щоб інші не купилися на його прохання.  

“Варто неодмінно донести інформацію про Іллю Мухортова, адже він зовсім не той герой, за якого себе видає, – підтвердив косівський волонтер Іван Строїч. – На жаль, свій талант завойовувати довіру людей він використовує для власної наживи. Вміє так розіграти сцену, що виглядає правдоподібно. Моя волонтерська робота якраз пов’язана із тим, щоб боротися з фейками в інформаційному просторі, які створює російська пропаганда. А тут ще й наші співвітчизники підігрують своїми шахрайськими діями. Чим, безсумнівно, завдають великого удару по іміджу ЗСУ та наших відважних захисників. Адже паплюжать честь українських військових”.  

Іван розповів, що Мухортов із Косівщини, де його шахрайські дії викрили волонтери, перебрався спочатку на Коломийщину. Засвітився в Чернівцях і на Тернопільщині. 

“Він уміє давити на жалість людей, то якось уникає правосуддя, – додає співрозмовник. – Навіть потрапляв у поле зору правоохоронних органів, але чомусь уникав покарання. Чи то властиві йому психологічні якості допомагають, чи ще що… І прикро, що наші краяни, замість волонтерити на дрони чи РЕБи, передають кошти шахраям. Талант імпровізатора в нього неабиякий, про що можу судити навіть по його отій колядці в тролейбусі. Зараз, у час Різдвяних свят, він може з’явитися десь біля храмів. Тож будьте пильними і не потрапляйте на гачок шахрая”.

Людмила Стражник. Фото і відео авторки.

Читайте нас у тг