В нашому домі завжди шанували це свято й готувалися заздалегідь до нього. Робили капітальне прибирання й готували кілька днів, аби на столі неодмінно було 12 пісних страв.

Пів року тому мій син Віталій одружився. Маріанна – хороша дівчина, на вигляд наче лялька, вся така тендітна і ніжна. Я ніколи не намагалась вплинути на вибір сина. Цьогоріч ми вирішили збиратися на Святвечір саме у сина, адже свати також хотіли зустрітися з молодими. 

За кілька тижнів я прийшла до невістки. Вирішила запропонувати допомогу, хоч якісь страви приготувати, можливо вареників наліпити. І тут невістка видала:

 – Не переймайтесь, усі страви я в ресторані замовлю. Вже домовилась, неподалік є заклад української кухні, вони все чудово зроблять. 

 – Як так? Це ж Святвечір, а не гулянка якась.

 – Та нащо всі ці застарілі традиції. Я взагалі хотіла замовити суші та піцу. Але ваш син сказав, що краще це зробимо вже на новий рік.

 – Суші на Різдво? – я не витримала і розсміялася.

 – Ну якщо хочете – приготуйте кутю, я її не замовлю.

Я не знала, що на це казати. Все розумію, молодь зараз не поважає традиції, але це вже занадто. Мало того, що Маріанна зовсім не готує. Віталій повертається з роботи стомлений і мусить кефір з булкою тиснути. Часом до мене приїжджає на обід і з такою жадібністю борщ наминаю. Він навіть схуд. Скоро в нього буде гастрит чи навіть виразка.

Після тієї розмови я вирішила зателефонувати свасі.

 – Ви маєте поговорити з донькою! Навчіть її хоч щось готувати. Що буде, як діти народяться.

 – А що я доньку виростила, аби вона коло плити стояла? Вона не прислуга вашому синові!

 – Але ж на Святвечір замовляти їжу…

 – То не приходьте, як щось не влаштовує.

От я й зрозуміла, звідки це все взялося. Маріанну так виховала мама, вона не винна.

Як гадаєте, це нормально так ставитись до традицій? Що б ви робили на моєму місці?

“Ви сміялися, плакали чи, можливо, просто задумались? Дайте знати своїм емодзі — це важливо для нас!” 😂, 😔, 🤔, 😊