У селі нічого не приховаєш. От і до Миколи дійшли чутки, що його дружина Валентина зраджує йому з одним чоловіком із сусіднього села. Микола не вірив, вони з Валентиною одружилися по любові, живуть вже понад двадцять років, двоє дітей, і раптом такі розмови. Це все сільські баби плетуть плітки вечорами на лавці, раніше бабам ніколи було пліткувати, а зараз у селі інше життя, корів майже немає ні в кого, тільки кури та качки, ну може бути ще коза.

Але все-таки проросло зерно сумніву у Миколи всередині, з чого це такі розмови про його дружину, і коли вона зраджує йому, мабуть, коли він їде на рибалку на ніч чи дві. Микола вирішив перевірити, щоб вже заспокоїтися з цими підозрами. Валентина в нього видна, статна, у сорок чотири роки вона ще гарнішою стала.

Виїхав Микола на рибалку, попередивши дружину, що на два дні. А сам під ранок приїхав додому, машину залишив за два будинки, щоб не було чути, зайшов додому, і застав дружину з Петром, із сусіднього села. Микола був велетнем у порівнянні з Петром, але стримався, він знає, якщо пустить у хід свої кулаки, то незрозуміло, чим все закінчиться. Він вискочив з дому, з силою грюкнувши дверима, два дні його не було, потім приїхав, закинув свої речі в машину, і не глянувши на дружину, поїхав.

Микола поїхав у будинок його діда і бабусі, яких давно немає, на іншому кінці села біля лісу. Цей будинок давно розвалювався. Він вирішив побудувати собі будинок, як тільки настане літо, тепло, та й йому треба відволіктися від думок про дружину. Його не покидала ця неприємна картина, яку він побачив під ранок у себе вдома, злякані очі Валентини та Петра.

Микола розгорнув своє будівництво, зніс будинок, що розвалювався, і на його місці збудував новий, він вміє добротно і майстерно будувати, Микола чоловік з руками, як і багато хто в селі. Неподалік стояв сусідський будинок, Іван щодня приходив до Миколи, навіть допомагав у чомусь:

– Миколо, оце так дім у тебе вийшов, великий, світлий, куди тобі одному, чи ти хочеш велику родину?

Іван жив удвох із дружиною, але півроку тому приїхала з міста його дочка Катя, розійшлася з чоловіком, син її залишився у місті, навчається у коледжі. А Каті набридли загули чоловіка, вона зібрала речі, і поїхала до села до батьків. Микола її часто бачить, вона іноді ходить повз його будинок на річку, яка протікає неподалік, потрібно тільки пройти метрів сто через лісок, а там краса, галявина, річка з крутим берегом.

Катя тендітна, ніжна жінка зі світлим волоссям, незважаючи на сорокарічний вік, залишилася майже такою самою, як і двадцять років тому. Катя була повною протилежністю його Валентини, та навпаки велика, спритна, себе не дасть образити, зараз живе з Петром у тому ж будинку. Вона вже сто разів пошкодувала, що так сталося, але подітися нема куди. Петро виявився нікчемним господарем, не може підправити паркан, що покосився, полагодити дах, цілими днями на дивані, та ще стали удвох частенько приймати міцне.

Катя, проходячи повз будинок Миколи, поглядає з цікавістю, як працює Микола, як швидко і добре у нього все виходить, а якщо зустрінеться поглядом з ним, збентежиться, щоки почервоніють. Йому Катя давно сподобалася, але він сумнівається, дуже вже свіжа картина зради його дружини, не те, щоб він втратив віру в жінок, але побоюється, наступити на ті ж граблі.

Час минав, і одного разу приїхав її чоловік, від якого вона втекла з міста, він вийшов з машини, і впевнено увійшов до будинку, Іван із дружиною якраз поїхали до сусіднього села до родичів. Коли чоловік зрозумів, що Катя в домі одна, він хотів силою її забрати та відвезти до міста, але Катя чинила опір.

В цей час у будинок увійшов Микола, він знав, що Івана немає вдома, він схопив ззаду за комір чоловіка Каті, і викинув його з дому, та так, що той скотився сходами. Він підвівся, хотів було ще щось сказати, але подивившись на Миколу, його стислі кулаки, кульгаючи, мовчки сів у машину, і поїхав.

Катя кинулася до Миколи, притулилася до нього, вона відчувала його силу та надійність, від нього виходила така потужна енергетика, і вона, як маленька дівчинка, боялася від нього відірватися. А Микола гладив її по голові, і казав:

– Заспокойся, Катю, більше він сюди не повернеться. Я по його очах це бачив, ти в мене під захистом, нікому не дам тебе образити. А Катя це зрозуміла відразу, як тільки притиснулася до нього, вона відчувала, що це її найрідніша людина, з якою вона буде, як за кам’яною стіною.

Увечері Іван із дружиною запросили Миколу до себе в гості, накрили стіл, подякували йому за те, що він заступився за дочку. А Микола, сам від себе не чекаючи, раптом узяв за руку Катю:

– Катю, виходь за мене заміж, а у вас батьки, я прошу її руки. Звичайно, ми не молоді, але треба все по-чесному, раз так сталося.

Всі переглянулися за столом і весело розсміялися.

– Ось бачиш, мати, а що я тобі казав, що Микола не байдужий до нашої Каті? – звернувся Іван до дружини. – А ви обидві мене не слухали, а я, чоловік тертий у цій справі, і одразу зрозумів, що Микола, хоч і не подає вигляду, але завжди з такою любов’ю дивиться на Катю. Так, Миколо?

А Микола чесно зізнався, що Катя йому сподобалася одразу ж, як тільки побачив її у дворі їхнього будинку, просто не знав, як вона до нього ставиться, але сподівався, що теж небайдужий їй, коли ловив на собі її задумливий та ніжний погляд.

Незабаром майже все село гуляло на їхньому весіллі, була осінь, будинок вже готовий, залишилося тільки всередині обробити, але ці роботи можна закінчити взимку, головне Миколі є куди привести дружину. Молодята світилися від щастя, тендітна, ніжна Катя та високий, сильний Микола. Зажили вони добре і дружно, Катя допомагала в усьому чоловікові, і незабаром їхній будинок так змінився, що всі мешканці села приходили на нього подивитися.

Колишня дружина Валентина вся звелася від злості, ще б пак, Микола купив новий джип, відбудував будинок, одружився, і обидва задоволені зі своєю дружиною часто їдуть повз її будинок. Вона не могла спокійно дивитися на чуже щастя і думала, щоб такого зробити, щоб затьмарити їхній гарний настрій. Валентина рознесла по селі плітки, що Катю вона бачила з іншим чоловіком біля річки, коли Миколи не було вдома, та ще й якісь факти вигадувала. Дійшли чутки і до Миколи, як і розраховувала Валентина, він, звичайно, не вірив, але з ним така історія вже була, невже знову все повторюється?

А Катя нічого не бачила і не чула, вона купалася у щасті з Миколою, у неї навіть і в думках не було, щоб чимось образити чоловіка. А днями Микола біля пошти зіткнувся з Петром, той, як завжди був під шафе:

– Привіт, Миколо, дай мені на стопку, а я тобі секрет розповім про Валентину. Микола дістав 20 гривень, сунув Петру в руку, той схопив:

– Дякую, дякую Миколо. А ти не вір чуткам про твою нову дружину, це Валька вирішила вас розлучити, сказала, що плітки розпускатиме, вона ще сказала, що ти точно повіриш, бо вона сама з тобою так вчинила, вона ж не тільки зі мною крутила, але і з Сашкою, моїм сусідом.

Микола розвернувся і пішов додому, він летів, як на крилах, хоч він і був упевнений у своїй Каті, він підозрював, що чутки розпускає колишня дружина, а тепер знає, звідки чутки в селі. Катя радісна зустрічала його у дворі, вона ще здалеку побачила чоловіка, а він підбіг, підняв її і закружляв, розплескуючи щастя навколо.