Віра навіть не могла уявити, що її чоловік, якому вже давно за сорок, зважиться на радикальні зміни у своєму житті.

Вона відправила Дмитра на заробітки, аби той зібрав кошти для весілля їхнього єдиного сина. Однак Віра й подумати не могла, як саме її чоловік розпорядиться заробленими грошима. Син давно мав кохану, і молоді планували одружитися, тож жінка хотіла, щоб усе пройшло гідно.

Віра була впевнена, що її рішення — найкраще для сім’ї. Дмитро мав поїхати не для того, щоб забезпечити їх делікатесами чи оновити Вірин гардероб, а щоб організувати святкове весілля.

Жили вони разом уже двадцять років, ледве перебиваючись від зарплати до зарплати. Дмитро ж не дуже горів бажанням їхати. Скаржився, що вже не має сил і не знає, як впорається. Але врешті, нехотячи, все ж поїхав.

Навіть після від’їзду спокою Віра не мала. Дмитро постійно телефонував і нарікав на життя. Грошей додому не пересилав, пояснюючи це тим, що не знає як. Казав, що привезе все відразу. Віра вірила йому, хоч і непокоїлася.

Минув рік. Ні грошей, ні чоловіка. Дмитро лише обіцяв, що передасть гроші через знайомого. Коли ж Віра вирушила в іншу область, аби отримати нарешті ці гроші, їй передали лише три тисячі гривень. Жінка була шокована й не могла вимовити й слова.

Зателефонувавши Дмитру, вона запитала, скільки саме він передав. У відповідь почула горду фразу: «Три тисячі гривень». Терпіння Віри луснуло. Вона не стрималася і висловила чоловіку все, що думала.

Той, хто передавав гроші, мовчки слухав, але зрештою несміливо сказав: «Ваш Дмитро живе з іншою жінкою. У них навіть є маленький син. Мабуть, тому він передав так мало».

Віра не хотіла вірити у це, сподіваючись, що це якась жорстока жартівлива вигадка. Але після цього Дмитро зовсім перестав виходити на зв’язок. Грошей він більше не пересилав.

Жінка змирилася з тим, що її сімейне життя закінчилося. Сина вона видала заміж без допомоги Дмитра та його фінансів. Повторно виходити заміж Віра не мала ані бажання, ані довіри до чоловіків.

Тепер її радощами були онуки та догляд за городом. А Дмитро й досі живе в Польщі та зовсім не дається чути.

Отакі вони, заробітки, — з гірким присмаком зрад і розчарувань.