На Димитрія згадаймо тих, хто загинув за волю України…

26 жовтня відзначаємо день святого великомученика Димитрія Солунського (Мироточиця) – одного із найбільш шанованих святих в Україні, який за християнську віру був пронизаний списами римських воїнів.

У суботу, перед святом, Дмитрову або «родинну», а цьогоріч найближча субота перед цим святом – була 19 жовтня, справляли осінні поминки померлих родичів, на цвинтарях запалювали свічки, вшановували покійних родичів. Здавна існувало повір’я, що в Дмитрів день на могили прилітають покійні в образі птаха. Тому люди йшли на кладовища та розсипали там зерно.

Наші прадіди вважали, що вночі на Дмитрів день на кладовищі можна побачити тіні покійників, які ходять між могилами. Цим днем завершувався весільний сезон, якщо якась дівчина залишилася не засватана, то за давніх часів рік для неї вважався втраченим.

Побутує народна приказка: «До Дмитра і дівка хитра, а після Дмитра – хоч комин витри». Святого Димитрія вважають своїм покровителем військові та молоді хлопці. Наші прадіди вірили, що святий допомагає позбутися душевних і фізичних недуг, зцілитися від захворювань очей.

На честь Димитрія Солунського на Тернопільщині іменовано близько 70 церков, кожна з них має унікальну історію. Так, у с. Козярі, що на Підволочищині, є старенька церква св. Димитрія (1645 р., дерев’яна), яку, за переказами, перевезли з Гуцульщини і перебудували у 1775 р. У Киданцях, що на Збаражчині, є древній дерев’яний храм, збудований за переказами у 16 ст. і привезений у Киданці в середині 17 ст. з Волині. У Кулаківцях на Заліщанщині є дерев’яна церква св. Димитрія (1862 р.), яку, за переказами, принесла до села вода. У с. Комарівка на Монастирищині у 1973 р. представники комуністичної влади підірвали храм, споруджений у 1924 р., нині у селі діє церква, перебудована з костелу. Храми Димитрія, які перебудовані з костелів, є у селах: Дуліби, що на Бучаччині, Семиківці на Теребовлянщині, Пізнанці на Гусятинщині, Івашківці на Збаражчині, Плотича.

Одна із найстаріших дерев’яних церков є у с. Москалівка, що на Лановеччині (1791). У с. Геленки, що на Козівщині, храм розпочали будувати ще перед Другою світовою війною, а закінчили у 1990-му, у с. Коршилівка на Підволочищині є церква із вмурованою стелою з прізвищами односельців, які полягли у 1914–1921 рр. за волю України.

На честь святого Дмитрія на Тернопільщині споруджені каплиці та фігури. Зокрема, у с. Мильно встановлена у 1832 р. місцевим учителем на знак вдячності своєму покровителю і в пам’ять жертв холери, яка лютувала в селі у 1831 році. У селі Нетерпинці на Зборівщині біля церкви на постаменті фігури Діви Марії є барельєфне зображення святого Димитрія, датоване 1851 роком.

Святий Дмитрій Солунський за життя був воїном, тому колись у селах і містах України цього дня насамперед поминали всіх тих, хто загинув на полі битви, боронячи віру та Вітчизну. Також святому Димитрію здавна молилися, щоби отримати допомогу під час військових дій, мужність та терпіння. Тож помолімося, щоби святий допоміг нам якнайшвидше здолати ворогів.

І, звичайно, з іменинами Вас – Дмитри, Дмитровичі та Дмитрівни!

На фото: ікона «Святий Великомученик Димитрій Солунський, Мироточивий», 19 ст., яка зберігається у Національному заповіднику «Замки Тернопілля».

Віктор УНІЯТ, український історик, краєзнавець, журналіст.