У столиці з’явилася 47-а скульптурка проєкту  “Шукай!”. На фасаді Міністерства закордонних справ України відкрили міні скульптуру «Щедрик» композитора Миколи Леонтовича  у вигляді ластівки із нотами на крилі.

Пташка тримає в лапках дзвоник. Поруч із нею є кнопка, якщо на неї натиснути, то зазвучить мелодія “Щедрика”.

Пісня-дипломат одна з найпопулярніших у світі українських композицій,  нагадування про боротьбу української культури, яка почалася понад століття тому і триває досі. «Щедрик» вперше публічно виконав студентський хор Київського університету ім. Св. Володимира під керівництвом Олександра Кошиця на Різдво 1916 року.

У добу Української Народної Республіки (1917-1921 рр) і боротьби за відродження і незалежність нашої держави «Щедрик» став одним з інструментів культурної дипломатії. Тодішній головнокомандувач Симон Петлюра, щоб протидіяти російській пропаганді нa міжнародній арені та просувати ідею незалежної України, відправив Українську республіканську капелу в турне Європою. Попри все колектив  Олександра Кошиця продовжував бути культурним амбасадором України і виступав аж до травня 1924 року в найпрестижніших концертних залах.

Коли Україна була окупована, ця пісня підкорювала сцени світу, нагадуючи про Україну, гідність і національну ідентичність.  Після турне Української республіканської капели по Європі та Америці, «Щедрик» став хітом української дипломатії, музичним брендом України, символом перемоги культури над часом і обставинами. За словами ініціаторів створення скульптурки (авторка проєкту Юлія Бевзенко, автор  скульптури Юрій Белявський), “Щедрик” віщує світу українську весну, яка обов’язково настане. Головний меседж 47-ї роботи проєкту “Шукай” наголошує на тому, що кожен українець є послом та дипломатом ідентичності.

За роки широкомасштабної війни з росією організатори проєкту  встановили на Аскольдовій могилі  мініскульптуру “Герої”, присвячену військовим. На ній зображений воїн, який прихилив коліно перед українським прапором. Мініатюрна скульптура розміщена на дзвіниці церкви Святого Миколая Чудотворця. Щоб роздивитися її, необхідно прихилити коліна, вшанувавши таким чином загиблих бійців.

З’явилася і мініскульптура «Повернення додому», в якій символічно  зійшлися  два поїзди на  Київському пероні. Один  з військовими з Краматорська, інший – з-за кордону. Таким чином, залізничний вокзал став локацією-символом українців, які прямують додому або повертаються з фронту.

Ще у Києві відкрили мініскульптуру “Прочитано” — дві галочки прочитаним повідомленням. Її встановили біля книгарні на Хрещатику. Мініскульптуру присвятили всім, хто чекає на дві галочки довгими годинами та днями. Зокрема, рідним, які пишуть військовим та родичам на окупованих територіях.

Також у столиці є мініскульптурка, присвячена літері “Ї”. Її розмістили на фасаді корпусу Навчально-наукового інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Ця скульптурка присвячена символу української ідентичності, без якого, зокрема, не складуться слова “Київ” та “Україна”.

Ще розповім про одну, яку я знайшла власноруч – «Слон». У 1930-ті роки в Хрещатому парку (Купецький сад, Піонерський парк) з’явились численні водяні басейни і фонтани. Окрасою  серед них був  фонтан «Слон».

З хобота Слона бив шестиметровий струмінь води, доповнювали ефект зустрічні потоки вздовж бортика. Як розповідають старожили, фонтан відразу всі полюбили.  Конструкція виявилася досить стійкою, фонтан один з небагатьох пережив військові бомбардування і після Другої світової війни став символом міста, яке вистояло, символом відродження. Його любили зображувати на післявоєнних листівках, знімати у фільмах.

Фонтан «Слон» простояв у парку до 1970-х років. Тепер це одна із скульптурок столичного проєкту «Шукай!» Цей проєкт створили  для того, щоб жителі та гості  мали  можливість пізнавати історію столиці без гіда, прочитувати її  у бронзових мініскульптурках. Кожна з них  має QR-код, який після сканування відкриває сторінку з детальною інформацією про створення витвору.