На наше вeсілля брати мого чoловіка подаpували нам цiнний подаpунок. Oдного вечoра до мене пpийшла дpужина oдного з них, щоб зaбрати пoдарунок нaзад. – Нiчого нe знaю! Моєї згoди нiхто нe питав, для мене «сюpприз» був, що цe вам вiддали.

Найдорожчим подарунком на наше весілля з першим чоловіком була пральна машинка. Брати чоловіка скинулися і подарували. В ті часи, це був супер-подарунок для молодої сім’ї. Джерело

Відгуляли весілля, переїхали жити на знімну квартиру, яка знаходилася якраз біля будинку одного з братів. З невістками я встигла поспілкуватися тільки на весіллі, особливо то й не познайомилися. В гостях у них жодного разу не були.

Ольга була балакучою і, як мені спочатку здалося, простою жінкою, вона була дружиною старшого брата. Люба-дружина середнього брата була мовчазною і якоюсь відстороненою.

Ось якраз і жили ми буквально навпроти будинку Люби. У них з братом чоловіка було тоді двоє дітей, хлопчик і дівчинка. І ось занадилися їх дітки до нас в гості бігати. Хлопчику було 6, дівчинці 4.

Так ось, вривалися ці «бусурмани» без попередження. Двері на день у нас ніхто не закривав тоді. Відчинять двері, забіжать в будинок, голосно кричать, все, що цікаво, чіпають, в загальному, дітки не з боязких.

А я настільки сором’язлива в ту пору була, що толком осадити їх не вміла, було незручно, щоб їх не образити, розуміла, що це діти.

На той час моїй доні виповнилося 9 місяців. З грошима постійний напряг, економили на всьому, купувала я щось до чаю або фрукти мало не поштучно. Кілька яблук, 200 г печива або пряників. І завжди в вазочці на столі все лежало.

Племінники покружляють по квартирі, перетрогають, що можна і що не можна, подивляться на мою дочку, закидають мене питаннями і шусть на кухню. Хапають без попиту все, що побачать, в рот та кишені заховають, і на вулицю.

Почала все в холодильник прибирати, а їх по штучці пригощати, коли траплялася навала. Так вони, побачивши порожній стіл, занадилися і холодильник інспектувати.

Мене мама вчила: НІКОЛИ нічого чужого не брати, не випрошувати, не дивитися «голодними» очима, не тертися біля столу. Краще сказати їй про свої бажання, буде можливість-купить. І я так само свою дочку виховала.

Намагалася двері закривати на ключ, так вони стоять і тарабанять довго. Терпіла я, терпіла, розповіла про все чоловікові. Ну, у нього розмова коротка, його ж племінники – набіги припинилися.

Одного разу поклала я дочку спати і почала поратись по кухні – я готувала вечерю. Раптом відчиняються двері і заходить Люба. Привіталися, перекинулися парою слів. А потім вона з посмішкою питає:

-Машинка пральна де у тебе?

-Під столом.

-Я її заберу, моя зламалася. Не розумію, навіщо мій чоловік вам її подарував? Він взагалі-то мені нову давно обіцяв. А взяв і вам на весілля подарував, діловий!

-Як це? Її ж нам брати разом подарували, скинулися!

-Нічого не знаю! Моєї згоди ніхто не питав, для мене «сюрприз» був, що вам віддали.

Стою я як дура. Така неприємна вся ця розмова, вся ситуація, що навіть руки затрусилися. Машинка під столом, в ній білизна для прання лежить. А Люба продовжує:

-Моя зламалася, я як прати повинна, кого-то це хвилює? Давай, витрушуй білизну з неї і віддавай!

Тремтячими руками я дістала все, що лежало в машинці, Люба підхопила її і прибрала геть.

Залишок дня я була сама не своя, все прокручувала в голові подію. Потім навіть з духом зібралася і пішла до Люби. Заходжу у двір, бачу на мотузках свіжовипрана білизна сушиться, сама вона на кухні, питаю:

-Попрала?

-Попрала.

-Ось і добре, повертай машинку!

-Розбіглася. Не надійся!

Повернулася я піймавши облизня. На душі подвійно бpидко: обібрали наxабнo і ще сама ж згaньбилася, пpинижувалася перед цією …

Увечері повернувся з роботи чоловік. Розповіла йому про те, що трапилося. Він рoзлютився, пішов до брата. Поговорили. Повернувся чоловік і каже:

-Любка завжди таким стepвом була, безпардонна і шкiдлива бaба. Ще коли я не одружений був і роботу шукав, тимчасово жив у них. Будинок великий, 4 кімнати і веранда. Брат і прихистив. А ось дружина його незадоволена була, вічно бурчала. Я у них тиждень пожив, та до одного товариша пішов. А ти не переживай! У брата на роботі ці машинки по бартеру привозять. Він обіцяв нову.

І правда, брат дотримав обіцянку. Через кілька тижнів приніс нову машинку. Ще вибачився за дружину і неприємну ситуацію.

А з Любою я не спілкувалася і навіть не віталася після цього років 10. З нею й інша невістка не спілкувалася один час, теж з якоїсь причини. Оскільки у Люби і подруг то не було через її нестерпний характер, стало їй сумно і самотньо. Почала вона з нами мости налагоджувати. Раптом стала запрошувати до себе на свята і в баню.

Я спочатку опиралася, але чоловіка тягнуло до брата, спільні свята, дні народження і т.п. Умовив він мене все ж піти до них в гості. І, як не дивно, Люба прямо шовкова була. Розмовляла зі мною мало не співаючи. Мабуть, поговорити то з ким-то іноді дуже хочеться, а не з ким.

Чи то вона з роками змінилася, стала старше, мудріше, чи то від самотності, з’явилася у неї потреба в друзях.

З того часу ми спілкуємося нормально. Навіть після мого рoзлучення з чоловіком, його брати мене завжди раді бачити у себе в будинку. Люба пише мені постійно, розповідає про своє життя, цікавиться моїм.

А шибеники її виросли. Синок хитромудрий і розважливий, навіть примудрився «кuнути» мого колишнього чоловіка, свого дядька, на гроші. А дочка-хороша дівчина, тиха і скромна.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.