– Тобто віддати? Ти серйозно? Ти при своєму розумі? Вона що, хом’ячок? Що ти таке кажеш?

– Казали мені друзі: не зв’язуйся. Подивися на себе! Жінка не першої свіжості, ще й із “причепом”.

– На ринку наречених ти найдешевше коштуєш! Жінок багато, а чоловіків замало. А ти б стала зі мною зустрічатися, якби я був без квартири та машини? А тепер від мене героїзму вимагаєш? Вибач, це не до мене! – завершив свою тираду Олексій і повернувся до екрану телевізора.

Через годину вони покинули квартиру Олексія, забравши речі. Викликали таксі. Водій – повний, добродушний чоловік – швидко завантажив речі в багажник, посадив Машу в дитяче крісло і запропонував їй вишневий сік.

– Чому така серйозна, принцесо? Можна я вашій доньці яблучко дам? – звернувся таксист до Ольги, яка, здавалося, була занурена у свої думки.

– Ви всім клієнтам соки та яблука роздаєте? Благодійністю займаєтесь? – різко відповіла Ольга.

– Та ні, просто дітям завжди хочеться чогось смачненького, – відповів таксист із посмішкою, простягаючи Маші яблуко, глазурований сирок і шоколадку.

– Це зайве. Залиште своїм, – сказала Ольга.

– Нехай їсть на здоров’я, не сумуйте, – наполягав водій.

– Ви дуже добрий і приємний чоловік. Дякую вам за увагу та сервіс, – вже на вулиці, біля батьківського дому, сказала Ольга.

– Ви обидві наче з картинки. Донька – копія мами, така ж красуня! Нехай вам Бог допомагає! – побажав таксист і поїхав.

Наступного дня Ольга зібралася з силами і поговорила з матір’ю.

– Доню, нехай він живе, як хоче, це його справа. Але те, як він ставиться до твоєї дитини?

– Ні, з такою людиною жити не можна! Марійка – золота дитина! Як вона може бути перешкодою? Потрібно, щоб чоловік любив вас обох! Захищав, оберігав, дбав! А чому дитина – це “причіп”? Це ж маленька людина, твоя надія і підтримка. Це не ти його береш, це він вас має приймати до свого серця! Пам’ятай, з обличчя воду не пити! – сказала мама, поцілувала Ольгу й пішла на кухню готувати з Марійкою пиріжки.

Минуло два тижні. Виходячи з магазину з покупками, Ольга відчула, як хтось торкнувся її плеча. Обернувшись, вона побачила того самого таксиста. Поруч із ним стояв темноволосий сіроокий хлопчик із ямочками на щоках, зовсім не схожий на свого батька.

Чоловіки запросили їх із Марійкою на вечерю до свого будинку за містом. Ольга погодилася.

– Що це за чоловік був із тобою біля торгового центру? Товстий такий! – запитала ввечері подруга.

– Він не товстий, а дуже добрий. Це Михайло, – відповіла Ольга.

За пів року Ольга та Михайло одружилися. Він зробив усе для своєї нової сім’ї. Простий, зовсім не ідеальний зовні чоловік виявився найкращим. Він просто дуже любить свою родину.