Розпишемось лиш коли зможемо квартиру орендувати.

Мабуть, тому Рома так старався гарну роботу знайти. Ми винайняли квартиру в центрі міста. Та минуло три роки й мій тато віддав нам свою квартиру. Сам вирішив жити на дачі. 

Це було дуже вчасно, адже я саме завагітніла. Ви не уявляєте, яке це щастя робити ремонт у власній квартирі. Я не могла натішитись. Згодом на світ з’явилась Соломійка. Я не часто запрошувала родичів в гості, адже, чесно кажучи, не надто полюбляю посиденьки. Та нещодавно свекруха зламала руку. Саме тому чоловік попросив запросити його батьків до нас на свята.

 – Мама зовсім не може готувати, а тато просто не вміє. Не хочу їх залишати.

 – Звичайно, нехай приїжджають. Можуть і на ніч в нас залишитися.

Якби ж я знала, як скоро пошкодую про це своє рішення. Свекри приїхали зранку перед Святим вечором.

Ну, що ти готуватимеш?

 – Так, нічого особливого: кутю, вареники й салат.

 – Ти що? Має бути 12 страв і ніяк інакше і все пісне.

 – Але ми не дотримуємось цих традицій.

 – Треба вчитись. Радій, що я тут є. Все розкажу.

І що ви думаєте, цілісінький день ми з Ромою бігали та щось робили. На вечір я вже нічого не хотіла. Наступного дня те саме. І все це з малою дитиною на руках. Рахувала години до того, як свекри поїдуть. І тут мама мого чоловіка заявила:

 – Ви знаєте, нам насправді у вас значно краще. То може залишимось ще на тиждень, до Нового року. 

 – Ой, вибачте! Але ми до друзів хотіли поїхати! – миттєво вигадала я.

Наступного дня батьки поїхали, вони зрозуміли, що я не хочу, щоб вони залишались. Чоловік намагався мене вмовити, та я відразу відмовила.

 – Любий, свята мають бути в радість! І я не хочу остаточно посваритися із твоєю мамою.

Як гадаєте, вірно я вчинила?

💕 Інколи життя ставить нас перед важкими виборами…