Російські загарбники продовжують тиснути на різних напрямках фронту. Особливо ворог активний на Лиманському, Торецькому, Покровському та Курському. Окупанти обстрілюють позиції Сил оборони з артилерії, скидають авіабомби та гатять ударними дронами. Особливо росіяни не полишають спроб вибити українські підрозділи з Курської області.

Що відомо про ситуацію на фронті в Україні зараз, куди намагається просуватися ворог, та що відбувається на Курщині – читайте далі в матеріалі Фактів ICTV.

Перегрупування чи оточення ЗСУ на Курському напрямку

14 березня Генштаб ЗСУ повідомив, що українські підрозділи перегрупувалися і відійшли на більш вигідні оборонні позиції в Курській області, і що українським військам не загрожує оточення.

Кремлівський диктатор Володимир Путін під час пресконференції 13 березня заявив, що російські війська нібито ізолювали українців на цьому напрямку і що начебто неможливо для невеликих груп українських військ відступити з позицій. Під час засідання Ради безпеки 14 березня Путін знову заявив, що армія РФ заблокувала деякі українські сили в Курській області.

Того ж дня Генеральний штаб ЗСУ спростував заяви про оточення. За словами наших військових, подібні фейки мають політичні цілі тиску, як на Україну, так і на наших партнерів.

Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) у своєму звіті за 15 березня повідомили, що не виявили жодних геолокаційних доказів того, що російські війська оточили значну кількість українських сил у Курській області або деінде вздовж лінії фронту. Те що ЗСУ організовано залишають Курську область, повідомили й в естонській розвідці.

Нагадаємо, що у жовтні 2024 року Путін також заявив, що російські війська нібито оточили 2 тисячі українських військовослужбовців у Курській області. Але аналітикам ISW так і не вдалося знайти підтвердження цій заяві.

Президент Володимир Зеленський 15 березня наголосив, що у Курській області немає оточення наших військових, однак Росія прагне зробити на тому ж напрямку, але на території України.

Ситуація у Суджі – карта станом на 15 березня 2025

Курська операція розпочалася 6 серпня 2024 року. За кілька днів Україна взяла під свій контроль 1300 кв. км російської території, включно з Суджею, ключовим містом для постачання російського газу до Європи. Новий плацдарм дав Києву важливий козир на переговорах про завершення війни.

На сьогодні територія Курської області, яку контролюють ЗСУ, значно скоротилася. 12 березня російські медіа повідомили, що Путін нібито відвідав Курську область і поставив завдання звільнити її. Міноборони РФ заявило про взяття під контроль Суджи, а українське військове керівництво сказало, що на околицях тривають бої.

15 березня український Генштаб та Deep State опублікували карти, на яких видно, що Суджу знову контролює Росія.

До листопада український плацдарм у Курській області скоротився приблизно на 40%. Росіяни продовжували завдавати удари по логістичних маршрутах українців, і до грудня 2024 року у ЗСУ залишилася єдина дорога до Суджі.

Масштаби втрат у Курській області значні – сотні транспортних засобів було знищено, що становить серйозну загрозу для українських ліній постачання, написав минулого тижня в соціальних мережах OSINT-аналітик Ендрю Перпетуа.

Ситуація на Курському напрямку

Військовий експерт, ветеран російсько-української війни, майор Олексій Гетьман нагадав, що і 6 січня, і 6 лютого на Курському напрямку Сили оборони проводили наступальні дії. Цілком можливо, що це було відволікання уваги ворога для того, щоб можна було спокійно вивести частину наших військ.

– Естонська розвідка повідомляє про організований відвід принаймні частини наших військ з Курської області. Хоча бої там продовжуються, інтенсивність їх не зменшується, – каже Олексій Гетьман.

За його словами, організований відвід військ з погляду військової науки – це найскладніша операція. Її набагато складніше розробити та організувати, ніж, наприклад, операцію з оборони чи наступу.

На думку Олексія Гетьмана, причин, за якими спланували організоване відведення наших військ, може бути декілька. Наприклад, Путін неодноразово наголошував, що не буде жодних переговорів, поки українські підрозділи знаходяться на Курщині. Тож цілком можливо, що був тиск Америки на Україну щодо відведення військ.

Ще одним фактором може бути те, що Росія за кілька місяців значно наростила сили на цьому напрямку – до майже 80 тисяч, з яких 10 тисяч – це північнокорейці.

– Американці заявляли, що на Курщині перебуває близько 10 тисяч наших військовослужбовців. А це означає, що десь у вісім разів росіян там більше. Це небезпечно, – каже військовий експерт.

Звісно Україна могла б посилити своє угруповання хоча б вдвічі. Тоді б бої на Курщині мали інший сенс.

– Причин відведення наших військ може бути багато. Ми їх не можемо знати, бо це таємниця. Дізнаємось вже після. Але на Курщині бойові дії не зменшуються. За останні дні кількість боїв майже однакова. А от на Покровському напрямку, то більше, то менше – така собі синусоїда, – наголошує військовий експерт.

За словами Олексія Гетьмана, на Курському напрямку знаходиться декілька бригад морської піхоти РФ, наприклад, 810 і 155 бригади, повітрянодесантні, штурмові війська, прикордонники. Цілком ймовірно, що там є мобілізовані військовослужбовці, але переважно це професійні військові.

Чи вплинуло скорочення допомоги від США на Курську операцію

На думку Олексія Гетьмана, скорочення допомоги від США та зупинення надання розвідувальних даних мали вплив на Курську операцію ЗСУ, але не сильно, бо пауза була невеликою.

Основне завдання ЗСУ на Курщині

Військовий експерт наголошує, що основне завдання Курської операції наших Сил оборони – є перешкоджання окупантам зайти на Сумщину та просуватися у бік міста Суми. Звісно, росіяни будуть намагатися це зробити.

Тож Україні потрібна буферна зона, щоб стати на заваді загарбникам.

Олексій Гетьман нагадав, що Курська операція від самого початку була рейдом на ворожу територію. Україна минулого року чітко заявила, що не збирається там проводити референдуми, чи приєднувати цю територію до України.

Чи переважали вигоди над витратами

Те величезне угруповання військ, яке Путін розгорнув для витіснення українців, можна було б використати в Покровську Донецької області – де зараз точаться важкі бої. Але цей російський контингент загрузнув у кровопролитних боях на території Російської Федерації.

Це дало перевагу українському командуванню і вичерпало російський наступальний потенціал на Покровському напрямку.