У двадцять вісім років Маша розлучилася і залишилася одна із семирічною дочкою на руках.

Від шлюбу жінці дісталася двокімнатна квартира, оскільки колишній чоловік забрав собі лише машину та поїхав жити в інший регіон.

Через рік після розлучення Марія вирішила налагодити своє особисте життя і стала активно знайомитись із чоловіками. Однак знайти собі гідного партнера, маючи на утриманні малолітню дочку, було не так просто.

Тому жінка вирішила дати шанс Костянтину, тридцятирічному чоловікові без квартири та постійної роботи, але симпатичному та з почуттям гумору.

Декілька місяців Марія зустрічалася з Костянтином, перш ніж познайомити його з дочкою Ритою. Дівчинка та чоловік швидко порозумілися, тому жінка запропонувала кавалеру переїхати до неї.

Костя з радістю погодився, йому вже набридло жити разом зі своєю мамою Катериною Олександрівною.

Чоловікові настільки сподобалося проживати у Марії, що буквально за місяць він покликав її заміж. Жінка подумала, що розкидатися подібними пропозиціями нерозумно, і погодилася.

Грошей на весілля вирішили особливо не витрачати та обійтися лише розписом та скромним святкуванням у місцевому кафе.

Маша хотіла без жодних прелюдій обмінятися в РАГСі кільцями та поїхати на бенкет, але свекруха наполягла на “викупі нареченої”.

Довелося жінці, сидячи у квартирі, чекати на новоспечених родичів. Нарешті в двері постукали. Наречена у простій вечірній сукні радісно випурхнула у під’їзд до гостей.

— А де наречена? Адреса наче правильна, але нікого в білій сукні я щось тут не спостерігаю, – з фальшивим подивом промовила Катерина Олександрівна.

У такий спосіб жінка вирішила провчити майбутню невістку за економію на весільній сукні.

— Тут я, давайте закінчувати цей балаган. Нам у РАГС час, – досить різко відповіла Марія.

Вона зачинила квартиру і мовчки спустилася у двір, де на неї вже давно чекало таксі. На цьому весільні пригоди з Катериною Олександрівною у головній ролі не закінчились.

Під час урочистої промови, яку вимовляв працівник РАГСу, мама нареченої розчулилася та пустила сльозу.

— Ви чого ревете? Зараз припиняйте, – шикнула на неї мати Костянтина.

— Не можу, – схлипуючи, відповіла жінка. – Я за доньку дуже рада.

— Звичайно, рада… Такий наречений вашій розведенці з причепом дістався, – невдоволено пробурчала Катерина Олександрівна.

— Що? Я не зовсім розібрала слова, – не повірила почутому мати нареченої.

— Нічого! Це я маю плакати, бо в мене сьогодні відібрали єдиного сина, – голосно промовила жінка і заридала на весь голос.

Деяким гостям навіть стало незручно за її поведінку, бо здавалося, що вони потрапили не на весілля, а на похорон.

Після РАГСу всі плавно перемістилися до кафе, де й почався бенкет. Тамада почав розважати присутніх.

Незабаром оголосили танець молодят. Костянтин підвівся зі свого місця і хотів запросити новоспечену дружину, але не встиг. Катерина Олександрівна вискочила з-за столу і, підлетівши до сина, як кліщ вчепилася йому в руку.

Перший танець наречений завжди танцює з мамою! – гордо заявила жінка і почала кружляти навколо Костянтина, тримаючи його під лікоть. Виглядало це з боку безглуздо і вкрай смішно, тому Маша не образилася, а лише щиро засміялася.

Її приклад наслідували гості і теж почали реготати. Нареченому стало соромно, і він постарався якнайшвидше позбутися настирливої ​​матері.

Наприкінці вечора, коли вже всі почали збиратися додому, Катерина Олександрівна попросила фотографа зробити сімейну фотографію.

Марія по наївності підійшла до чоловіка та свекрухи, щоб теж потрапити до кадру.

— Ти чого до нас приліпилася? Це сімейний знімок, відійди та не заважай фотографу працювати, – хмільним голосом заявила родичка.

Саме на той момент невістка зрозуміла, що миру між ними ніколи не буде. Вона подивилася на чоловіка, але він вдав, що нічого надзвичайного не сталося, і відвів погляд у бік. Маша нічого не сказала і спокійно дочекалася закінчення фотосесії, після чого поїхала з Костянтином додому.

Наступного дня вона зателефонувала фотографу та попросила видалити всі фотографії з Катериною Олександрівною. То була її маленька помста.

Через тиждень після весілля в гості до невістки та сина прийшла свекруха. Костянтин у цей час був на роботі, він улаштувався барменом і повертався додому пізно.

— Як добре, що в тебе є доросла дочка, – під час розмови заявила свекруха.

— Їй лише вісім років, навряд чи її можна назвати дорослою, – незрозуміло промовила Маша.

— Щоб вашу з Костею дитинку няньчити якраз згодиться. Коли він народиться, їй уже буде дев’ять, а то й десять років, – з розумним виглядом відповіла Катерина Олександрівна.

— Чудова ідея, довірити дитині немовля, – з іронією в голосі промовила невістка. – Тільки одного не зрозумію, де в цей час буду я, якщо моїй доньці доведеться з дитиною няньчитися?

— Як де? На роботі, звичайно. Як народиш, так одразу й вийдеш. Нема чого в декреті сидіти, коли чоловік працює. Зрештою, мій Костя не кінь ломовий, щоб на собі тягнути всю клуну, — впевнено промовила свекруха. – Принаймні, я цього не дозволю.

— Здорово ви придумали, нічого не скажеш. Єдине, що мені незрозуміло, коли Рита встигатиме до школи ходити? – не приховуючи глузування, сказала Маша.

— Школу можна екстерном закінчити, у крайньому випадку, на домашнє навчання перейти, – не помітивши знущання, повідомила Катерина Олександрівна.

— Послухала я вас і зрозуміла, як добре, що я не вагітна. Бажання завести другу дитину ви в мене відбили геть-чисто, – посміхнувшись, сказала Марія.

Свекруха від почутого миттєво змінилася в обличчі і закотила невістці скандал, вважаючи подібне небажання завагітніти плювком у бік Костянтина та весь їхній рід.

З того дня жінки більше не спілкувалися. Катерина Олександрівна почала старанно налаштовувати сина проти дружини.

У якийсь момент чоловік вирішив, що Маша його не варта, і він знайде собі іншу дружину: розумнішу, красивішу і багатшу.

Діти йому були не потрібні, тому причина, через яку він подав на розлучення, була інша. Костянтин просто не хотів працювати, а дружина змушувала його ходити на роботу.

Марія не стала триматися за горе-чоловіка і легко погодилася на розлучення, тим більше що ділити їм не було чого.

Проте Катерина Олександрівна так не рахувала. Якось вона зателефонувала колишній невістці і висловила свої претензії щодо майна.

— Алло, Маша? Слухай мене уважно, твою квартиру треба поділити навпіл з Костем! Завтра я прийду до тебе з потрібними паперами, разом заповнимо їх, – впевнено заявила свекруха.

— Ви досі не можете прийти до тями, після того, як я відмовилася народжувати вам онуків? Інакше звідки у вас ця марна впевненість, що я добровільно віддам половину своєї квартири? – обурилася жінка.

— Не викабелюйся! Ти моєму синові дісталася далеко не дівчинкою, та ще з дитиною на руках. Через це він морально постраждав і йому належить компенсація. Будь-який суд стане на його бік, тому краще було б, якби ти віддала нам усе по-доброму. Бо дивись, як би ми взагалі всю квартиру не відібрали у тебе.

Марія не витримала і послала колишню родичку за відомим маршрутом.

Після цього жінка заблокувала її номер. На щастя, вона більше ніколи не стикалася ні з Костянтином, ні з його матір’ю.