Наша дочка – безвідповідальна жінка, яку думає тільки про себе. Вона при надії третьою дитиною. Внучкам 16 і 14 років вони сказали, що підуть з дому, якщо в сім’ї з’явиться ще одна дитина.

Дочка Наталя розлучилася з першим чоловіком через його зраду. Точніше, він сам пішов до іншої. Зараз у неї другий шлюб і її чоловік теж не бажає займатися малюком, його цілком влаштовують дорослі діти, він звик до них і ставиться, як до рідних.

Я не дивуюся, що в них зараз щодня конфлікти й суперечки. Виявилося, що зять перед одруженням попередив, що дітей не хоче, її материнський інстинкт вже реалізувався, а його цілком влаштовують її діти.

Я намагалася пояснити їй, що третя дитина у нашій країні – це розкіш, особливо в такий час, як зараз. Тут би двох підняти, тим більше це дівчатка й у такому віці. Їм треба і час приділяти, і дати освіту. А одягнути-взути тільки скільки коштує!

А чоловік пригрозив піти, якщо вона зважиться, все ж таки народити. Я попередила, що допомагати з дитиною не буду, нехай на мене і не розраховує, я майже виростила онучок і тепер хочу пожити собі на втіху.

Я хочу спокою, спокійно побути на дачі. Але дочка нікого не бажає слухати та не погоджується на вмовляння, каже буду народжувати – й крапка. Каже, що завжди мріяла мати велику родину, а чоловік звикне та полюбить дитину, коли побачить і візьме на руки.

Не знаю, в кого вона пішла така наївна. Навіть зради першого чоловіка та розлучення її нічому не навчили.

Ви скажете, яка моє діло до рішення дорослої дочки? Але я бачу, що сім’я валиться, і не здивуюся, якщо дочка знову залишиться сама, але вже з трьома дітьми на руках.

Мимоволі мені доведеться їй допомагати, і не тільки, як нянька, а й грошима. Просто мені дуже шкода онучок. Яка ж моя Наталка нерозумна виросла, і нічого ж не вдієш. Думаю оце виїхати в Італію до подруги, яка давно кличе, бо іншого виходу не бачу – інакше діти на мені будуть.