Збройні сили України у неділю, 5 січня, пішли у наступ в Курській області. Вони просунулися в районі на північний схід від Суджі — у напрямку селища Великого Солдатського. Судячи з паніки у російських навколовоєнних пабліках та тактичних успіхів ЗСУ на Курщині, український наступ саме на цьому напрямку став для окупантів цілковитою несподіванкою

Що дозволило ЗСУ піти вперед на Курщині, та які військові та політичні перспективи цієї операції, в бліцінтерв’ю “Телеграфу” розповів аналітик Дмитро Снєгирьов.

– Пане Дмитре, від учора ми отримуємо новини про наступ ЗСУ в Курській області. Для початку хотілося б зрозуміти чому взагалі це стало можливим? Які передумови з’явилися для цього? Ми ж пам’ятаємо, що Путін туди великі сили перекинув, давав вказівки звільнити Курщину до Нового року… А у підсумку наступають ЗСУ. Чому зараз це почалося?

– Почалося не зараз. Проаналізуймо останні події: удари по логістичній складовій російської армії безпосередньо на території РФ. Нагадаю – атаки дронів по складах ГРАУ (Головного ракетно-артилерійського управління. — Ред.) в Брянській області. Ці склади використовувалися як транзитні для забезпечення БК як російського групування в Курській області, так і російських військ в Україні. Ці удари значно послабили можливості матеріально-технічного забезпечення російських військ в Курській області.

Крім того, завдані удари по нафтопереробних заводах і місцях зберігання паливно-мастильних матеріалів. Удари по командно-штабних пунктах російських військ: 810-ї бригади морської піхоти (російські окупанти підтвердили втрати на рівні комбрига плюс вісім офіцерів вищого посадового рангу). Також удари по командно-штабному пункту 76-ї дивізії повітряно-десантних військ. Такі комплексні заходи Сил оборони України унеможливили забезпечення російських військ в Курській області й фактично створили хаос в управлінні російськими військами. Погодьтеся, що удари по командно-штабних пунктах — це деморалізаційний фактор. Тому можемо говорити, що український контрнаступ готувався заздалегідь. Про плани українського військового командування росіяни дізналися лише на момент самого контрнаступу. Він став для них повною несподіванкою. На це, власне, і був розрахунок: щоб росіяни не очікували контрудару на момент російського наступу в районі селища Мала Локня.

Особливістю українського контрнаступу, за оцінками самої російської сторони, крім фактора несподіванки, стала ешелонована підготовка. Йдеться про засоби РЕБ, які звели до мінімуму використання їхніх fpv-дронів. Все це і створило передумови для просування по трьох напрямках одночасно, адже основне завдання – розширити зону присутності Сил оборони України.

– Все ж таки, як вбачаєте, сенс цієї наступальної операції більше військовий, чи політичний?

– Давайте скептикам в Україні відповімо словами Блінкена (Ентоні Блінкен — голова Державного департаменту США. — Ред.), який прокоментував Курську операцію заявивши про те, що український контрнаступ є надважливим в моменті посилення позиції України на можливих переговорних процесах. Це оцінка наших стратегічних партнерів. Тому говорити про безсенсовність наступу на тлі подій, які відбуваються в Донецькій області… Ну облиште цю риторику.

Навіть перший наступ [на Курщину] пів року тому досяг декілька цілей одночасно. По-перше, економічна ціль. Витрати російського бюджету на соціальну підтримку так званих вимушених переселенців – 3 мільярди рублів. Саме поняття “вимушений переселенець” увійшло в російський “новояз”. 120 тисяч вимушених переселенців. А це навантаження на місцеві та федеральний бюджети.

По-друге, на Курській напрямок відтягнуті найбільш боєздатні підрозділи російської армії. З України! Не з тилових районів РФ. Хоча зафіксована і передислокація аж з Ленінградської області. Наприклад, 810-та бригада морської піхоти з Покровського напрямку. Покровськ тримається, в цілому, через те, що звідти перекинуто найбільш боєздатні підрозділи (РФ. — Ред.). 7-ма, 11-та, 76-та, 83-тя, 106-та дивізії повітряно-десантних військ перекинуті з Сіверського напрямку, Краматорського, Запорізького і Херсонського. Ми чуємо розмови про можливість прориву на Запорізькому напрямку або широкомасштабну десантну операцію на Херсонському напрямку. Чому цього не відбувається? Тому що найбільш боєздатні підрозділи перекинуті на Курський напрямок.

Саме тому, що підрозділи 76-ї дивізії повітряно-десантних військ перекинуті з Запорізького напрямку на Курський, ми маємо тактичні успіхи Сил оборони України. Так званий, “Добровольчий корпус” (колишні підрозділи ПВК “Вагнер”), бригада “П’ятнашка” — найбільш боєздатна бригада так званого першого армійського корпусу “ДНР” перекинуті з Краматорського напрямку. І наразі на Краматорському напрямку у нас серйозні тактичні успіхи. Ми повернули раніше втрачені позиції та унеможливили прорив окупантів по флангу в районі Кліщіївки. Це серйозні успіхи.

Зауважте, 50 тисяч військових РФ тільки в Курській області. Плюс росіяни пішли на створення двох тактичних угрупувань “Брянськ”, “Білгород” загальною чисельністю 90 тисяч. Тобто 140 тисяч росіяни не дорахувалися власного війська, яке могло бути задіяно на території України. Це показник.

Витрати російського бюджету. Росіяни змушені були фактично з нуля створювати інженерно-фортифікаційні споруди в Брянській і Білгородській областях. І це тільки військово-економічна складова.

Політична складова – війна повернулася на територію Росії, звідки й прийшла. А це ламає парадигму так званої “СВО”. Під час останнього прямого етеру Путін, відповідаючи на запитання курянки, коли ж Сили оборони України видавлять з Курської області, сказав, що він не знає.

Напередодні українського контрнаступу в Bloomberg з’являється стаття, що Сили оборони України змушені будуть покинути Курську область. Ми можемо припустити, що це була озвучена одна з забаганок РФ. Або ж умови так званих мирних перемовин. А тут відбувається прямо протилежне: українські війська контратакують і мають суттєві тактичні успіхи після першого дня просування.

– Разом з тим, якими виглядають перспективи просування ЗСУ, враховуючи той факт, що росіяни перекидають на Курщину значні сили? Вхід в саме місто Курськ чи взяття під контроль АЕС? Від деяких оглядачів лунають і такі сценарії.

– Це варто розглядати як елементи російських інформаційно-психологічних операцій. Паралельно з тезами щодо можливості захоплення ядерних об’єктів на території РФ зафіксована передислокація підрозділів окупаційної армії в Запорізькій області. Зокрема, на території Запорізької АЕС. Тобто виключати можливість проведення активних операцій російськими спецслужбами на ядерних об’єктах як окупованої території України, так і Курської області я б не став.

Росіяни хочуть звинуватити Україну в порушенні правил і норм ведення війни, щоб змусити міжнародну спільноту натиснути на Київ в моменті припинення наступу. Тому росіяни почали волати про можливість таких сценаріїв. Їм конче необхідно будь-якими методами — політичними, інформаційними (військовими не виходить), але зупинити український наступ. Ще раз підкреслюю – це намагання зупинити український контрнаступ інформаційними та політичними методами.