Наталка дуже переживала, переконуючи себе, що причина в ній. Вона змінила зачіску, ретельно робила макіяж, стежила за своїм виглядом, завжди була доглянута та елегантна. Проте ситуація не змінювалася
Наталка сиділа, заглиблена у свої думки, і розмірковувала: звідки в неї з’явилася впевненість, що він зможе змінитися? Хто навіяв їй цю ідею та вклав віру в це?
Хто сказав їй, що сила кохання здатна подолати всі труднощі? Саме через цю сліпу віру її життя перевернулося догори дриґом, а 35 років шлюбу минули, залишивши гіркий слід.
Її чоловік Євген походив із заможної родини. Родина Наталки також не бідувала, але в порівнянні зі сватами вони виглядали скромніше.
Мати Наталки застерігала доньку: Євген надто егоїстичний і буде чекати, щоб усе оберталося лише навколо нього. Однак Наталка щиро вірила в його любов і була впевнена, що вони зможуть побудувати щасливе подружнє життя.
Перший рік їхнього шлюбу був найщасливішим у житті Наталки. Вони жили окремо, і все здавалося ідеальним. Та згодом Євген почав мінятися. Йому набридла гра в ідеальне подружжя, і він поступово віддалявся. Спершу приходив додому пізно, а потім узагалі перестав ночувати вдома.
Наталка дуже переживала, переконуючи себе, що причина в ній. Вона змінила зачіску, ретельно робила макіяж, стежила за своїм виглядом, завжди була доглянута та елегантна. Проте ситуація не змінювалася.
Коли Наталка дізналася, що вагітна, вона сподівалася, що це стане переломним моментом. Але навіть після народження дитини Євген залишався байдужим. На її прохання про підтримку він лише сказав, що їй варто найняти няню.
Роки йшли. На свій 50-річний ювілей Наталка вирішила зробити собі свято, адже знала, що чоловік про це навіть не подумає. Євген жив окремим життям, не беручи участі ні в її, ні в житті їхньої доньки. У нього були свої інтереси, свої друзі, і він повністю ігнорував їхню сім’ю.
Кохання, яке Наталка плекала до Євгена, так і не змогло його змінити, як вона колись мріяла.
Сидячи за святковим столом у ресторані, оточена гостями, Наталка раптом усвідомила, що витратила півжиття на порожнє. Їхня «щаслива сім’я» була лише ілюзією.
Не чекаючи завершення вечора, вона тихо вийшла з ресторану, викликала таксі й поїхала додому.
Дома Наталка швидко зібрала валізу, подзвонила до подруги, яка якраз готувалася виїхати за кордон, і через кілька днів вони вирушили разом.
І найгірше — ніхто навіть не подзвонив їй із простим запитанням: «Де ти поділася?»