Наталя та Віра знали одна одну ще з дитинства. Вони виросли разом у маленькому містечку, ходили в одну школу, проводили літні канікули разом.

Якби хтось колись запитав, хто є найкращими подругами в цьому місті, всі б одноголосно відповіли: Наталя та Віра. Вони були, як дві половинки одного цілого.

Наталя була спокійною та раціональною, Віра – емоційною, але завжди рішучою. Вони доповнювали одна одну, і, здавалося, нічого не могло розірвати цей тісну зв’язок.

Та роки збігали швидко, згодом Наталя вийшла заміж за Олександра, чоловіка, якого вона любила більше за все на світі.

З часом вони побудували невеличкий, затишний будинок на околиці свого містечка, і їхнє життя здавалося їм ідеальним. Олександр був уважним, турботливим, розуміючим і дуже трепетним до Наталі. Вона довіряла йому повністю і відчувала себе щасливою в шлюбі.

Але щось змінилося, коли Віра повернулася з Києва. Вона приїхала на декілька тижнів, щоб побути вдома, відновити сили після важкої роботи в столиці. І саме тоді почалися проблеми.

Віра завжди мала особливу харизму. Її завжди було багато енергії, вона вміла привернути увагу людей до себе, змушуючи їх почуватися важливими.

Олександр теж помітив це одразу. Спочатку він просто захоплювався її енергією, але з часом почав більше часу проводити з Вірою, адже вона могла з радістю піти на каву, у неї було багато вільного часу, та й з радістю погоджувалася десь прогулятися.

Вони часто разом гуляли, пили каву, сміялися, мовляв, вона ж найкраща подруга його дружини. Наталя зауважила, що Олександр став ставити менше запитань про її день і більше питань про Віри.

Але найгіршим було те, що, до речі, Наталя не помітила відразу того, що Віра стала ходити в їх дім настільки часто, як до себе додому. Навіть запрошувати не потрібно було її. Телефонує і прямим текстом каже:

– Я сьогодні вечеряю з вами, подивимося разом фільм, я вже вибрала, дуже цікавий. Наталко, бувай.

Наталя була обережною, адже добре знала, як легко іноді подруги можуть переплутати межу між дружбою і чимось більшим. Вона спробувала поговорити з Олександром, але він запевнив її, що нічого між ним і Вірою немає, а дружина лише накручує все.

Він просто радів, що її компанія така жива та цікава. Наталя трохи заспокоїлася, але все ж відчувала тривогу, яку не могла пояснити і вона не полишала її.

З часом її підозри почали ставати реальністю.

Одного вечора, коли Наталя пішла в магазин, Олександр і Віра залишилися вдома разом. Якраз в тому магазині була акція на молоко і масло, а цей магазин знаходився на краю їх містечка, тому жінка розраховувала, що ця поїздка займе в неї часа два.

Але вона забула картку банківську, а готівки не було, тому посеред дороги довелося повертатися додому, тому вона повернулася раніше, ніж планувала, і побачила те, чого бачити не мала.

Наталя відчула, як в душі щось обірвалося. Вона відразу ж вийшла з дому, не сказавши ані слова. Пішла блукати по місту, і думки її були переповнені.

Як так сталося? Віра була її найкращою подругою так багато років. Як могла вона забрати у неї чоловіка? Як могла бути такою зрадливою та заздрісною? Вона ж ніколи й не думала, що подруга її така людина недобра, вона ж їй дуже в усьому довіряла.

Наталя почала прокручувати всі моменти, коли вона помічала незвичайні погляди між ними, але не надавала цьому значення.

Коли вона повернулася додому, Олександр намагався пояснити свою поведінку. Він розповів, що у нього до неї якісь почуття виникли вже давно, яку важко було не помітити.

Але він також запевнив Наталю, що не хоче з нею розлучатися, адже щиро кохає саме її.

Однак цього разу слова вже не мали того впливу, який вони мали раніше на Наталю. Вона почувалася так, ніби їй зрадили, і її довіра до Олександра була зруйнована.

Віра ж, після того, що сталося, здавалося, навіть не відчувала вини. Вона не вибачалася, не пояснювала своїх дій. Вона просто була такою, якою була – сильною, впертою, і не думала про наслідки своїх вчинків для інших.

Віра часто говорила, що вона має право жити для себе, що її щастя важливіше за все. Вона не думала про зруйновану дружбу, про те, як сильно образила свою подругу. Віра тільки хотіла бути з Олександром.

Минув місяць. Наталя намагалася відновити своє життя. Вона вирішила, що не буде тримати Олександра, якщо він сам обрав Віру. Вона забрала свої речі, переїхала до мами і вирішила почати нову сторінку в житті.

Проте це не було легким рішенням. Їй важко було відпустити той образ ідеального життя, яке вона побудувала разом з Олександром.

Але час допомагає пережити все. І Наталя зрозуміла, що сама вона може бути сильнішою, ніж думала. Вона стала знову будувати свою кар’єру, знайомитися з новими людьми і відновлювати стосунки з іншими друзями.

Віра залишилася з Олександром, але їх стосунки не були такими стабільними, як вони обоє спочатку думали. Віра швидко усвідомила, що Олександр ніколи так не покохає її, як кохав Наталю, адже вона добре бачила, як вони гарно жили, адже часто бувала у них вдома.

А коли побачила, що їй таке щасливе сімейне життя і близько не світить, то вони стали часто сперечатися з Олександром. Стали між ними виникати непорозуміння і згодом таки розійшлися вони.

Тоді Олександр прийшов до Наталі, став щиро вибачатися, просив її, щоб вона повернулася, адже вони так добре жили і вона знала що це правда.

Він запевняв, що це вина цілковита Віри, вона спеціально ходила до них часто і все робила для того, щоб привернути його увагу. І сталося те, що мало статися.

Та чоловік сказав, що такого більше ніколи не повториться, він дуже хоче знову повернутися в сім’ю і кличе дружину додому.

Але чи варто пробачати такий вчинок? Невже такі чоловіки можуть змінитися?