Весілля ми святкували, коли я вже була на третьому місяці вагітності. Дійсно, народжувати дітей тоді нам ще було зарано, ні житла власного, ні нормальної роботи. Свекруха спочатку нам дуже допомагала, тому я терпіла її характер. Загалом вона дуже запальна, грубіянка, говорить на пряму все, що думає, навіть не переживає, що своїми некоректними словечками може когось образити.

От кажу відверто, я її просто не поважаю, і взагалі не розумію, чим вона керується. Коли дітям було 2,5 та 1 рік, вона нас із речами виставила з дому на мороз. Син був ще немовлям, у нього прорізалися зубки, через це підвищилася температура, він скиглив. Тоді вона звинуватила мене в тому, що це я за власним бажанням народила двох дітей, і що мала думати, в яких умовах вони житимуть. За її словами, через постійні крики онуків, у неї загострилася мігрень, і почалися порушення сну. Свекруха сказала, що втомилася від нас, і відправила мене з маленькими дітьми «погостювати у своїх батьків». Чоловік того вечора намагався втрутитися і захистити нас, але це виявилося марним. Довелося вночі викликати таксі та поїхати через все місто з дітьми до моїх батьків

Ми з чоловіком цей випадок запам’ятали дуже добре, бо після ночі на вулиці, у молодшого почалася застуда, з якою ми потім дуже сильно намучилися. Мої батьки, хоч і не були готові до нічного візиту, але все ж таки нас прихистили. Після того, як мене з дітьми вигнали, я пообіцяла свекрусі, що більше не повернуся до її оселі. Було складно, але через два тижні, ми з чоловіком абияк наскребли на оренду житла і перевезли туди свої речі.

Довгий час після цієї ситуації я не хотіла спілкуватися з матір’ю чоловіка і не підпускала її до онуків. Тоді вона почала скаржитися всім спільним знайомим, що я з нею вчиняю жорстоко і ховаю від неї дітей. Дійшло до того, що вона навіть додзвонилася до моєї матері, і описала їй ситуацію зі свого погляду, висловила яка я байдужа і невдячна. У відповідь на це моя мама влаштувала їй скандал.

З моменту інциденту минуло три роки. Пристрасті стихли, але я досі відчуваю неприязнь до свекрухи й не можу її до кінця пробачити. Спілкуюся з нею, і навіть кілька разів приймала її у себе в гостях, але стосунки у нас, як і раніше, напружені. Тепер вона скаржиться нам із чоловіком на те, що ми припустили, що онуки не сприймають її як бабусю. А з якого дива діти повинні її любити? За що? З ними весь час няньчиться і грає друга бабуся, а цю вони бачать раз на півроку, по 1-2 години. Мабуть, ця жінка забула, як зрадила нас і вигнала з дому взимку, як кричала при онуках, і як намагалася вмовити сина не їхати з нами.

Як пояснити свекрусі, що діти не іграшка, і що вони не бігтимуть до неї за першим покликом, коли їхній бабусі стане нудно? Нехай взагалі радіє, що після пережитого я даю їй бачитися з онуками, і що вони тієї ночі не пам’ятають.

Фото з відкритих джерел