– Не можна ось так взяти подарувати дачу, а тоді забрати її! – Такого підступу від свекрухи я не чекала
– Не можна ось так взяти подарувати дачу, а тоді забрати її! – Такого підступу від свекрухи я не чекала
Ну, сварилися ми, всіляке трапляється, але я завжди намагалась поводитись з розумінням, поблажливо.
Нам зі Стасом пощастило. Бабуся залишила мені квартиру і ми відразу оселились окремо. Згодом народився наш син, а тоді ще один. Ми багато працювали, аби забезпечити сімʼю всім необхідним.
Зовсім мало часу відпочивали. А останні роки були взагалі важкими.
Та коли почався карантин і ми сиділи цілісінькими днями вдома, чоловік запропонував:
– Знаєш, у батьків є дача. Стара дуже, там роки ніхто не був, все, мабуть, заросло, можна поїхати
подивитись.
Я дуже зраділа, ми забрали у свекрів ключі й поїхали. Виявилося, що місце просто казкове. Дача під лісом, там дуже гарно. Так, будинок старий, занедбаний, двері відкрили злодії, геть все повиносили. Та десь за місяць ми все прибрали й зремонтували, у дворі порядок навели. Місце й справді стало дуже затишним. Увесь карантин ми там зі синами пережили. І це було чудово. Я навіть подумала, що на старості охоче б жила на лоні природи.
– Любий, а може нам тут ремонт зробити. Будинок
перебудувати. Будемо тут на вихідні залишатись,
басейн каркасний поставимо.
- Це чудова ідея.
- А батьки проти не будуть.
- Та вони тут сто років не були, їм ця дача даром не
треба!
Ми звісно спитали свекрів і вони охоче погодились.
Тоді взялись за роботу. І так гарно в нас все вийшло,
намилуватись не могли. Самий будинок
перебудували, зробили велику веранду, і ще й кімнату для дітей на другому поверсі. А коли все було готове вирішили запросити рідних на шашлики.
Щойно свекри побачили будинок, не стримували подиву.
- Нічого собі, як гарно все вийшло.
- Так, нам тут дуже подобається.
Ми посиділи всі в альтанці, поїли. А тоді чоловік вирішив поговорити про переоформлення будинку.
Та свекруха спокійно відповіла.
– Не поспішайте, нащо вам те треба. Ніхто ж вас не виганяє.
Тоді я й зрозуміла, що щось тут не так. Стала просити чоловіка, аби все розібрався з цим. І якось він прийшов від своєї мами засмучений.
- Що сталось?
- Не хочуть батьки дачу переписувати. Побачили, як
гарно там стало. Кажуть, що собі залишать.
- Як так? Вона ж їм була не потрібна!
- Тепер це змінилось.
Мені так прикро стало. Навіть не знаю, як це
розуміти. А що як згодом вони схочуть взагалі продати ділянку. Тепер після ремонту вона коштуватиме вдвічі дорожче. Я вважаю, що чоловік має з усім розібратися, поговорити суворо з батьками. А як ви гадаєте?
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації?
Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям:
ЧИ
Ваша реакція має значення!
Що ви думаєте про цю новину?
Поділіться своєю
думкою в коментарях та обговоріть з іншими!