— Дімо, я варіант знайшла чудовий! – захоплено повідомила чоловіку Олена по телефону, – боюся, пропустимо. Зараз посилання тобі відправлю, подивися фотографії, хоч вони й не передадуть усього, що є насправді. Ну просто наш варіант!

Вона навіть привітати чоловіка забула, дуже вже хотілося поділитися цією новиною. Так склалося, що Олені запропонували на роботі переведення. В іншому місті відкривали філію тієї фірми, де вона працювала вже кілька років і формували штат надійних співробітників. Відмовитися від такого місця було б як мінімум безглуздо, тому, порадившись, подружжя довго не роздумувало, вирішило їхати.

— Ну а що, – міркував Дмитро, – зарплата в тебе там буде більша, ніж навіть я зараз тут заробляю, плюс північний коефіцієнт. Впевнений, що і для мене знайдеться щось гідніше. До того ж природа там прекрасна, повітря свіже.

Олена була щаслива, що чоловік не став заперечувати, і дякувала Богові за те, що колись цей чудовий чоловік став її чоловіком. Жили Діма з Оленою дуже добре. Щоправда, дітей поки що у пари не було, але вони не впадали у відчай, продовжували вірити і чекати. І хоч мати Діми при кожній нагоді намагалася нагадати, що раз за стільки років дітей не з’явилося, то не варто й сподіватися. Корила Діму, що «пустушку» за дружину вибрав, міг би й краще жінку знайти, син не піддавався на провокації і дружину просив не реагувати так гостро на випади його матері. Але Олена не могла спокійно слухати щоразу неприємні висловлювання на свою адресу. Отже, тепер вона тріумфувала ще й від того, що вони житимуть подалі від свекрухи.

Олені довелося виїхати раніше, до відкриття філії. Вирішили, що поки Дима матиме відпрацювання перед звільненням, він попутно і покупців шукатиме на квартиру. Олена оформила нотаріальну довіреність на продаж, оскільки була єдиною власницею. Квартира їй дісталася у спадок від батьків ще до заміжжя. На новому місці проживання подружжя планувало купити приватний будинок. Постійна проблема з паркуванням біля під’їзду набридла, а це повсюдна проблема багатоповерхівок, та й хотілося ввечері вийти у свій власний двір, посидіти на свіжому повітрі перед сном. Можна буде пити чай у альтанці прохолодними вечорами, а взимку прикрашати ялинку у дворі, яка неодмінно зростатиме перед їхніми вікнами. Про такий будинок мріяло подружжя і ось, саме такий варіант Олені сподобався.

— Дімо, ти що мовчиш? – Олені хотілося, щоб і дружину її вибір сподобався.

— Фотографії гортаю, – відповів Дмитро, — Але Оль, квартиру поки що тільки двоє подивилися. Одні хотіли відразу залишити заставу, але я відмовився, як і вирішували з тобою, щоб без жодних зобов’язань, відразу на угоду виходити. А другі взагалі дивна парочка – мовчки поблукали квартирою і пішли, подякувавши за показ. Перші обіцяли сьогодні зателефонувати, у них питання вирішувалося з іпотекою, і тиша. Тож боюся, що не встигну продати так швидко, як ми з тобою планували.

— Ех, як шкода! А будинок такий шикарний, нам би вистачило грошей на нього, якби ціну не скидати. Там і ремонт зовсім свіжий, просто продавці, навпаки, на південь поспішають перебратися за станом здоров’я.

— А обмін ти їм не пропонувала? – озвучив Дмитро думку, яка щойно його осяяла.

— Ні, вони одразу сказали, що ціна така, бо вже придивилися варіант на новому місці, і дуже поспішають.

— Ясно, – відповів Діма трохи розчаровано, — Мені теж будинок сподобався, і на подвір’ї все так, як ми хотіли. Оль, ти сильно не засмучуйся. Ну якщо з цим не вийде. А я спробую ще завтра старий метод, поклею оголошення на зупинках.

— Добре, і давай разом вірити, що все в нас вийде! – Запропонувала Олена.

— Згоден, давай віритимемо!

Після розмови з чоловіком Олена відчула себе вже не такою щасливою, як була після перегляду будинку. Тепер уже не було тієї впевненості, що саме цей будинок вони зможуть купити, але, згадавши, що важливо вірити у краще, вона подумала, що чудеса трапляються, не раз їй доводилося бачити те, чого не може бути, і знову повірила, що квартиру їх куплять найближчим часом, хоч і не так багато бажаючих навіть просто її подивитися.

Минуло небагато часу з того моменту, як Олена поїхала, а вона ж дуже сумувала за чоловіком, та й по квартирі своїй, в якій жила від самого народження, теж встигла скучити. Олена подумала, що вона поїхала якось спонтанно, навіть не попрощалася з рідними стінами і, згадавши, що вдома вони мають відео спостереження, і вона може підключитися до камер через спеціальну програму в телефоні, Лана посміхнулася. Дмитро мав бути в цей час на роботі, і Олена вирішила провести для себе онлайн екскурсію власною квартирою, яка вже скоро не належатиме їй.

Однак, підключивши програму та відкривши відео, Олена здивувалася. Діма був удома, крім того, він наливав чай ​​у дві склянки. Серце почало битися прискорено, і Олена переключилася на кімнату. Тепер усе зрозуміло! Неллі Аркадіївна сиділа в улюбленому кріслі отця Олени. Жінка нервово поглядала у бік дверей, а коли Діма повернувся з кухні з чаєм, взяла свою чашку з його рук і, поставивши на столик, уважно подивилася на сина. Дмитро поглядав на годинник і, було видно – нервував.

— Мам, мені ще стільки всього встигнути треба, тому зараз чай вип’ємо та поїдемо. Я тебе додому довезу, а сам поїду до нотаріуса на угоду. Вже через пару днів у Олени буду і, можливо, будинок купити встигнемо. Хочу Ольці сюрприз зробити, уявляю, як вона зрадіє.

— Це що ж, виходить, вона не знає про продаж нічого?

— Не знає! По-перше наврочити боюся, хоч ніколи не вірив у це, по-друге, хочу її порадувати вже приїхавши до неї. Ефект несподіванки.

— І що, вистачить вам на будинок виручених грошей? – спитала свекруха і відпила трохи чаю.

— Та ні, трохи не вистачає. – Дмитро задумався, потім продовжив. — Але у нас накопичення є, хотіли на облаштування витратити, але я подумав, раз у тому будинку і ремонт хороший і всі меблі лишаються, то краще піти людям на поступки, щоб не проґавити хороший шанс. Навіть готовий був кредит взяти, якби було потрібно, аби цей будинок купити, Олена від нього в такому захваті! Думаю, вона мене повністю підтримає.

— Ну, от і чудово! – Неллі Аркадіївна не в силах була стримувати пориви радості, що звідкись наринули на неї. — Скажи Олі, що квартиру продав дешевше.

— Ну звичайно, скажу, – не зрозумів Діма слів матері, — Просто поступився людям. Вони мені одразу дивними здалися, а сьогодні зранку зателефонували, попросили знижку, пояснили, що більше просто нема де взяти.

— Я не про те, – Неллі Аркадіївна артистично похитала головою, — скажи, що ще дешевше продав. Ну, якщо є можливість, приховай частину коштів, і нам із Сергієм допоможи.

— Не зрозумів?! – Діма схилив голову на бік і подивився на матір. — Ти що, хочеш, щоб я Олену обдурив? Отже покупцям поступився в ціні, а їй ще менше назвати?! Навіщо?

— Я ж сказала, щоб допомогти нам! – повторила мати наполегливіше.

— А що у вас трапилось? – Запитав Дмитро, а Олену ніби жаром обдало. Ні, вона не заперечувала з приводу знижки, чоловік все правильно вирішив. Краще поступитися трохи і купити будинок мрії, але те, що затіяла свекруха, Олені зовсім не подобалося.

— Що трапилося? Ти ще смієш питати, що в нас із братом твоїм могло статися? Та ви нам винні зі своєю Оленою, як земля колгоспу!

— Що винні? За що знову? – Дмитро був приголомшений і, нервово глянувши на годинник, не став чекати відповіді, — Мамо, мені час бігти. Давай зупинимося на цій неприємній нотці. Я Олі брехати не буду ніколи, вона мені довіряє, та й грошей у нас буде впритул, як ти встигла зрозуміти, кредит брати не буду без гострої потреби. Пізніше зателефонуємо, розповіси мені, що там у вас сталося, і тоді вже обговоримо другу частину питання.

— А я з тобою поїду! – Наполягала мати, – гроші чималі отримаєш, одному на такі угоди краще не ходити.

— Мамо, у нас розрахунки відбуватимуться в онлайн режимі, на розрахунковий рахунок, договір складає нотаріус, все буде добре, тут нема про що переживати.

— Ну от і не хвилюйся, раз тобі нема про що, а я тебе одного не пущу. Та й гроші мені потрібні терміново.

— Я не зможу тобі їх дати, мам, – Дмитро починав уже нервувати, коли на його телефон зателефонували.

За розмовою Олена зрозуміла, що дзвонив нотаріус, просив перенести зустріч на годину. Дмитро сів на диван.

— Час у мене ще є. Тож розповідай.

Сказав і замислився. З Сергієм, молодшим братом, Дмитро не спілкувався особливо з дня їхнього з Оленою весілля. Сергій влаштував там такий скандал! Просив Олену перед РАГСом кинути брата та вийти заміж за нього. Олена була розгублена, налякана, друзям довелося її заспокоювати, а Дмитро брата навчити намагався в цей час. Сергій тоді кудись втік, а мати, окинувши Олену злим поглядом, прошипіла їй в обличчя слова прокляття.

Увечері, після ресторану, провівши гостей, Дмитро відвіз дружину додому, а сам помчав до матері, дізнатися, як брат.

— Це ви у всьому винні! – плакала Неллі Аркадіївна, — Невже не могли скасувати це дурне весілля, бачили ж, що Сергій не в собі, тепер, не знаю, що і буде. Він пігулки… – Мати розплакалася на повний голос, захлинаючись сльозами. – Лікарі промили шлунок, але які можуть бути наслідки, ніхто не знає.

Дмитро тоді намагався пояснити, що брат уже не маленька дитина і йому слід було б відповідати за свої вчинки. А скасовувати весілля заради його примхи було б безглуздо.

Олена пам’ятала, як свекруха тоді косилася на неї довгий час. У гості до них Олена ніколи не ходила після цього. Вона й раніше не давала приводу цьому молодику будувати якісь пісочні замки, а тепер тим більше боялася зустрічатися з ним. Дмитро ж, коли приїжджав до брата і матері, теж почував себе там зовсім чужим. У результаті він не став їх більше відвідувати, а мати лише іноді була в них у гостях, але щоразу не без причини.

Перший раз вона зажадала у Дмитра грошей, коли Сергія виписали з лікарні. Мовляв, хлопчикові лікарі наказали уникати всіляких розладів, і мати вирішила купити йому хороший комп’ютер, нехай відволікається від похмурих думок. Сергієві так сподобалося відволікатися, що він і технікум до ладу не закінчив і працювати не поспішав. Мати постійно тиснула на те, що це Олена з Дімою винні, що у хлопчика депресія, не проходить.

— Безсоромна, – говорила Неллі Аркадіївна про Олену, — ходила тут, хвостом крутила перед братом, а тепер його ж звинувачуєте у всіх гріхах. Розпусну дружину ти собі вибрав, Дімо, так що ви просто зобов’язані нам допомагати. На мою пенсію не особливо розгуляєшся. Сергію треба новий телефон купити, та й харчуватися треба добре, організм же молодий.

І щоразу, щоб не слухати ці лекції про те, хто має рацію, хто винен, Дмитро просто давав мамі грошей, і вона на якийсь час про них забувала. Ситуація була не приємною. З Сергієм Діма багато разів намагався говорити, але той твердив, наче заворожений, що Оля мала бути його дружиною, Сергію, але Діма повів її з-під носа буквально. Чого він так вирішив, ніхто не розумів. Діма познайомився з Оленою на практиці, додому її привів, щоб познайомити з матір’ю та братом лише на п’ятому курсі інституту та одразу звернув увагу, як молодший брат на неї дивиться. Щоправда, тоді він не надав особливого значення. На Олену багато хлопців дивилися, і друзі Дімі із заздрістю казали, що йому дісталася найкрасивіша дівчина. Олена ставилася до Сергія, як до молодшого брата свого нареченого, не більше. Ніякого скоєного приводу йому не давала на щось розраховувати, і переживала через цю безглузду ситуацію. Але, з роками минуле стиралося і здавалося тільки поганим сном, поки в їхньому будинку знову не з’являлася Неллі Аркадіївна зі своїми звинуваченнями старшого сина і невістки у всіх бідах молодшого.

Спогади про неприємні події вихором промайнули перед очима. Олена відключила програму і не стала далі слухати цю розмову. Дмитру в жодному разі не вдасться приховати від неї реальну суму продажу, буде нотаріальний договір, але чи розповість він про таке прохання матері. Якщо ні, то буде дуже неприємно, адже він міг ще щось приховувати, а Олена йому довіряла цілком. Два дні Олена не могла додзвонитися чоловікові, надіслав лише одне повідомлення – “Скоро буду, вибач, не можу говорити”.

І ось Дмитро зустрічав дружину біля офісу з кошиком квітів. Олена була така рада його бачити і зустріч для неї стала справді несподіваною, хоч і знала про його швидкий приїзд, що Діма ні про що не здогадався.

— Ну, все, ми можемо виходити на угоду з купівлі, – повідомив Діма Олі за вечерею.

— Серйозно? – Зраділа Олена, і стало раптом гидко від того, що їй доводиться прикидатися, ніби вона чує це все вперше.

— Звичайно! – Усміхнувся Діма, – я просто хотів зробити сюрприз.

— І ми маємо всю необхідну суму? – Задала Олена найважливіше питання.

— Так! Саме вся! – кивнув чоловік і почав розповідати. — Мені зателефонували ті люди, що дивилися квартиру, я їх назвав дивною парочкою, пам’ятаєш, і я навіть погодився зробити знижку. Вирішив, що додамо наші накопичення, адже важливіше продати якомога раніше. А коли вже зайшли до нотаріуса і він дав нам прочитати чернетку договору, мені подзвонили якісь люди і попросили показати квартиру терміново. Поки я пояснював, що вже на угоді перебуваю, вони стали ціну підвищувати, сказали, що їм дуже потрібне житло у цьому будинку. Ну, ця парочка, почувши розмову, прошепотіли про щось і заявили, що готові сплатити початкову ціну, без жодних знижок. Тож не довелося ні кредит брати, ні накопичення.

— Як чудово! – Сказала Олена і накрила руку чоловіка своєю долонею. — Ти знаєш, Діме, я за той час, що тут живу, відчула себе вперше за багато років вільною. Ти тільки уяви, не буде тиску Неллі Аркадіївни, не буде почуття провини перед твоїм молодшим братом, хоча моєї провини й так тут немає, але все одно, давило там, коли знала, що вони живуть неподалік і в будь-який момент ми можемо зустрітися.

— Сподіваюся, що і я тут випробуватиму легкість, – сказав Діма і, прикусивши нижню губу, трохи подумав і продовжив, — Я повинен розповісти тобі, Олено…

І Дмитро почав свою розповідь про розмову з матір’ю, пояснивши, що він відмовився давати їм гроші і запропонував пошукати, нарешті, роботу для молодшого сина, а ми більше не заохочуватимемо його дармоїдство. Звичайно, мені довелося почути багато неприємних слів, але все залишилося позаду, а ми з тобою починаємо зовсім нове життя, і щось мені підказує, що в наше це життя без стресів дуже скоро прийде хтось третій.

І Дмитро як у воду дивився! Через чотири місяці після переїзду до будинку мрії Олена чоловікові повідомила про вагітність.

— Ти не образишся, якщо я скажу, що не хочу повідомляти твоїй мамі цю щасливу новину, і не хочу щоб Сергій про це знав. Адже не відомо, що в голові коїться у таких людей.

— Згоден, щастя любить тишу, – стримано посміхнувся Дмитро, а потім підняв дружину на руки, і почав кружляти, обсипаючи словами подяки за таку щасливу та несподівану новину…