Не плач, прошу тебе, і витри сльози, –
Шептав мені мій ангел на плечі, –
Біль є у всіх, на праведній дорозі
Неси свій хрест і вдень, і уночі

Не плач, не треба долю проклинати,
Лиш зачекай – змахну сльозу крилом.
Я пригорну тебе, як може тільки мати,
Вдихну надію й віру над чолом.

Не плач, з тобою прірву ми здолаєм
І вийдемо на рівний світлий шлях.
У небі зірка щастя засіяє.
Ти зрозумій – усе в твоїх руках».

Крізь сльози слухаю я ангела слова,
І як молитва, з вуст моїх злітає:
«Мабуть, Господь недаром у житті
Всі труднощі лиш сильним посилає».

Автор: Любов Горщар