Нове дослідження вчених вказує на швидший процес розпаду Всесвіту

Не так давно вчені дійшли висновку, що розпад Всесвіту відбувається значно швидше, ніж раніше вважалося. Це підтверджується новими розрахунками, що стосуються випромінювання Хокінга.

Цей феномен, вперше описаний у 1974 році Стівеном Хокінгом, свідчить про те, що надзвичайно щільні об’єкти, такі як чорні діри та нейтронні зорі, поступово втрачають свою масу через випромінювання частинок, що виникають внаслідок квантових явищ поблизу їх гравітаційних полів.

Дослідники висловили припущення, що подібний процес може торкатися й інших космічних об’єктів, викликаючи їх повільне “випаровування”. За новими оцінками вчених, останки зір зникнуть приблизно через 10⁷⁸ років, що значно раніше, ніж попередні прогнози, які обчислювали цей термін у 10¹¹⁰⁰ років.

Ці результати базуються на новій інтерпретації випромінювання Хокінга, що була розширена, щоб врахувати також інші масивні об’єкти з сильними гравітаційними полями, зокрема нейтронні зорі.

Дослідники з’ясували, що час, необхідний для повного “випаровування” таких об’єктів, здебільшого залежить від їхньої щільності. Неймовірна знахідка вказує, що чорні діри та нейтронні зорі розпадуться приблизно через 10⁶⁷ років, що суперечить попереднім уявленням, оскільки сильна гравітація теоретично повинна була б прискорювати цей процес.

Команда також застосувала свої моделі до таких об’єктів, як Місяць і людина. За розрахунками, “випаровування” цих об’єктів могло б зайняти близько 10⁹⁰ років, якщо вважати вплив випромінювання Хокінга. Ця величезна цифра підкреслює, що розпад об’єктів з низькою щільністю буде вельми повільним, однак вчені зазначають, що інші космічні чи біологічні події можуть загрожувати людству задовго до цього терміну.

Математик, що брав участь у дослідженні, наголосив на важливості міждисциплінарного підходу у науці. Він підкреслив, що досліджуючи крайні випадки і ставлячи питання, вчені прагнуть глибше зрозуміти теорію та, можливо, розкрити таємниці випромінювання Хокінга.

Ці результати, хоч і є теоретичними і в певному сенсі спекулятивними, демонструють можливість науки запитувати і переосмислювати основи, що управляють нашим Всесвітом.