Невістка не привезла нічого на святкування, а потім поїхала з повними торбами! Так Святвечір у нас перетворився на скандал через її поведінку
Невістка не привезла нічого на святкування, а потім поїхала з повними торбами! Так Святвечір у нас перетворився на скандал через її поведінку
Донька Олена, як завжди, перша на підмогу. З ранку заїхала, допомогла стіл накрити, дещо своє привезла: і пампухи, і пироги, і навіть пляцки, які сама спекла. А ось невістка Аліна…
Ну, тут історія завжди однакова: приїхала з сином Андрієм та дітьми – з пустими руками, як завжди. Я не скаржуся на долю, але деякі речі мене болять…
Олена – золота дитина. Вона розуміє, що я вже не можу все сама, і завжди підставляє плече. Допомогти? Будь ласка. Забігти, коли важко? Не проблема. Цього літа, наприклад, подарувала мені путівку в санаторій у Трускавець аж на тиждень. Навіть якогось робота порадувала, який за мене підлогу прибирає, аби спину не гнула.
А от Андрій з Аліною тільки на свята приходять. Звісно, на готове. Раніше думала, що вони ще молоді, зайняті, але час показав, що проблема не в тому.
На Святвечір усі зібралися за столом. Бачила, як Олена буквально пурхала: то страви подавала, то дітям допомагала, то мені води принесла. Аліна тим часом сиділа на дивані з телефоном, зрідка кидаючи погляд на дітей. Коли настав час вечері, всі сіли до столу. Аліна першою нахвалювала:
– Мамо, у вас просто божественні вареники! І борщ неперевершений!
Здавалося б, приємно чути, але ж якби ще щось зробила…
Після вечері я подякувала всім за компанію, але й натякнула, що треба трохи прибрати. Олена без слів підхопила тарілки, почала мити посуд. А Аліна? Встала, потягнулася, сказала:
– Ой, щось я втомилася, з дітьми цілісінький день, сяду трохи відпочити.
Донька зиркнула на неї з-під лоба.
– Ти, Аліно, мабуть, втомилася, бо виделку весь вечір тримала.
Аліна ображено кинула:
Не розумію, навіщо ці нападки. Якщо ти така працьовита, то мий далі.
Олена не витримала і прямо сказала:
– Знаєш, Аліно, мама не робот, щоб за всіма бігати. І ви могли б хоч щось привезти.
Я спробувала заспокоїти:
– Діти, припиніть сваритися. Це ж свято.
Коли всі вже збиралися додому, Олена забрала із собою тільки хліб та пару пампушків, яку я спекла спеціально для неї.
Аліна ж спокійно насипала в банку залишки салатів, кутю, рибу та ще й зібрала кілька пляцків у коробку. На моїх очах.
Андрій стояв і мовчав. Я глянула на нього з докором:
– Сину, а ти коли до умивальника подивишся? Два тижні чекаю, що полагодиш. Вода не стікає.
– Мамо, та колись зроблю, часу немає, – відмахнувся він.
– Часу немає, а наїстися і забрати їжу з собою час знайшовся, – невтрималася.
Коли всі розійшлися, Олена допомогла мені прибрати. Ми сіли за кухонним столом, і я подумала вголос:
– Доню, якби не ти, не знаю, як би все це витримала. Твій брат такий лінивий став, а Аліна… Навіть слів немає. Може, справді господарство продати?
Олена мовчки взяла мене за руку і сказала:
Мамо, не переймайтеся. Я завжди буду поруч.
Але в голові стукало: “Невістка ніколи не стане дочкою”….
“Ви сміялися, плакали чи, можливо, просто задумались? Дайте знати своїм емодзі — це важливо для нас!” 😂, 😔