Діана крутила пальцем пасмо темно-каштанового волосся. Поки вона чекала на подругу, погляд її ковзав по відвідувачах. За сусіднім столиком сидів хлопець. Читав газету. А брови у нього якісь густі, та вольове підборіддя. На обличчі легенька щетина.

Діана так задивилася, що навіть не помітила, що незнайомець у відповідь на неї дивиться. Одразу ж відвела очі.

Тут продзвенів дзвіночок — ну нарешті Катя прийшла.

– Діана! Ти вже тут! Запізнилася я, вибач. Автобус зламався. Уявляєш? Прямо посеред дороги!

Катя опустилася на стілець.

– Нічого страшного. Я тільки прийшла, – обманула Діана.

– Ох, жарко як! – Катя стягнула з себе легку куртку. — Лимонад замовимо? Чи каву?

– Давай лимонад, – розсіяно відповіла Діана, крадькома поглядаючи на сусідній столик. Газета вже лежала складена поряд із порожньою чашкою. Молодий чоловік, дивився у вікно. Профіль у нього теж гарний, подумала Діана.

— Діано, ти мене взагалі слухаєш? – Катя клацнула пальцями перед очима подруги. — Я говорю, у мене такі новини! Ти не повіриш!

Діана здригнулася.

– А? Що? Вибач, задумалася.

Катя закотила очі. А потім глянула на сусідній столик і посміхнулася.

– Та гаразд, все зрозуміло з тобою. Закохалася?

Діана почервоніла.

– Що за нісенітниці! Просто замислилась. Розповідай, давай свої новини.

Катя, хитро примруживши очі, відкинулася на спинку стільця.

– Гаразд, гаразд. Загалом, уявляєш, мені запропонували стажування!

Діана щиро зраділа за подругу. Вони розмовляли ще близько години. Катя все ніяк не могла наговоритись. А потім, глянувши на годинник, схопилася.

– Ой, мені час бігти! Зовсім забула, у мене ще зустріч із менеджером. Дякую за компанію! Ти найкраща!

– Удачі тобі! – Діана обняла подругу.

Катя, вже прямуючи до виходу, зупинилась і багатозначно посміхнулася: — А він красивий, до речі. Не схиб!

Діана, червоніючи від сорому, махнула рукою і уткнулася в меню. Вона вже хотіла йти, як почула приємний чоловічий голос:

– Вибачте, це не випадково випустили?

Діана підвела голову. Перед нею стояв ВІН. З близької відстані чоловік виявився ще привабливішим. У руках він тримав маленький шкіряний брелок у формі серця – талісман, який Діана завжди носила з собою.

– Ой, так! – Вона забрала з рук незнайомця свою річ. – Дякую вам величезне!

– Нема за що, — усміхнувся він. – Віктор.

– Діана, – прошепотіла вона, відчуваючи, як щоки червоніють.

– Часто сюди заходите?

– Іноді. — Діана вдала, що голос не тремтить.

– Може, посидете ще? Я б із задоволенням випив чашку кави.

Діана усміхнулася у відповідь.

Зустрічатися вони почали майже одразу. Віктор з легкістю здобув прихильність Діани та розташування її рідних. Пропозицію Віктор зробив за рік після знайомства.

Все було на березі моря, під час заходу сонця. Діана, звісно ж, погодилася. Катя влаштувала для подруги найкращий дівич-вечір. Через рік після весілля народилася донька Оленка. Маленька копія Діани з великими карими очима і таким же темно-каштановим волоссям. Ще через три роки в їх сім’ї відбулося поповнення — син. Назвали Максимом. Оленка із захопленням прийняла братика. Важливо заявила, що тепер вона доглядатиме за ним.

Жили всі начебто мирно. От тільки свекруха… Вічно їй треба було все під своїм контролем тримати.

Поки Микола Степанович живий був, ще хоч якось можна було її терпіти. А ось після того, як свекр пішов у інший світ, Лідія Семенівна стала нестерпною. Життя Діани перетворилося на нескінченний потік зауважень і моралі.

Лідія Семенівна втручалася у все. Від вибору одягу до планування сімейного бюджету. «Ти надто балуєш Оленку!», «Максим має їсти більше овочів!», «Навіщо ти купила таку дорогу колиску?», «Вітя, ти надто багато працюєш! Тобі треба більше відпочивати!».

Поступово поради стали перетворюватися на вказівки, а телефонні дзвінки почастішали.

– Діано, люба, я ось тут подумала. Може, вам переїхати з Віктором? Ну, самі поміркуйте: вам вже тісно у вашій квартирі, діти ростуть. А будинок – це зовсім інша справа.

Діана глибоко зітхнула. Напористість Лідії Семенівни починала виводити з рівноваги.

– Дякую за турботу, Лідія Семенівно, але поки що ми не плануємо переїзд. Нас все влаштовує.

– Ах, Діана! Ти просто молода та недосвідчена. Ще не розумієш, як важливо передбачити майбутнє. А якщо я допоможу вам з грошима? У мене є деякі накопичення.

Будинок буде вашим. А я зможу допомагати вам господарювати. Адже я знаю, як тобі важко. Я тут днями розмовляла з рієлтором. У нього якраз є чудовий будинок на продажі, недалеко від мене. Просторий, із садом. Ви просто повинні його подивитися.

Діана закусила губу.

– Лідія Семенівно, перестаньте.

Начебто свекруха давити перестала. Але що робити з цим усім було вже незрозуміло. Але начебто потім на цілих два місяці замовкла. І навіть із порадами особливо не лізла. Тільки от Діана одного разу попросила свекруху забрати сина зі школи — її терміново покликали на роботу.

Похапцем телефон не відключила, і почула, чого не чекала …

– Ну нічого, завтра подивимось будинок. Звісно, дорогий, але нічого. Як Вітя може відмовити матері? А як переїдуть, я швидко їх посварю. Діана ця, вискочка! Вічно їй все не так. Житиме за моїми правилами, якщо вже за мого сина вийшла.

А якщо не захоче… ну, знайдуться важелі дії. Без дітей нікуди не дінеться. А Вітя завжди був слухняним хлопчиком. Повернеться до мене, куди він подінеться. Головне, щоб переїхали. А там я вже все зроблю…

У Діани похололо все всередині. Вона хоче посварити їх із Віктором, діти… Невже Лідія Семенівна настільки охоплена бажанням контролювати їхнє життя? І чи готова зруйнувати сім’ю сина заради власних амбіцій?

Діана насилу зробила вдих. Руки тремтіли. Вона відключила дзвінок, боячись почути ще щось. Думки плуталися. Розповісти Віктору? А що він скаже? Чи повірить він? Раптом він подумає, що Діана все вигадала? Адже він так любить свою матір…

Наступні кілька днів Діана жила, як у тумані. Намагалася поводитися як завжди, але вже не могла дивитися на свекруху без почуття неприязні. Лідія Семенівна, здавалося, нічого не помічала. Зрештою Діана вирішила все чоловікові розповісти.

– Я не знаю, що сказати, – промовив після довгого мовчання Віктор. – Мама в мене людина складна, звісно. Але я не вірю, що вона здатна на таке.

– Але ж я сама все чула! – вигукнула Діана. – Вона хоче нас посварити!

Віктор зітхнув.

– Та ти просто її не зрозуміла.

– Та вона відкрито сказала, що хоче зруйнувати нашу сім’ю! Ти думаєш, я це вигадала?

В очах Віктора промайнув сумнів.

– Та вона просто непокоїться.

– Та вона маніпулює тобою! Вона завжди це робила! А ти сліпо їй віриш!

– Досить, Діано! – Віктор зупинився і глянув на дружину. – Я не дозволю тобі так говорити про мою матір.

Діана не знала, що робити. Розповісти все Каті? Але що вона зможе зробити? Звернутися по допомогу до батьків? І як пояснити їм це все? Вночі Діана майже не спала. Вранці вона вирішила поговорити з Віктором ще раз, але той відповів:

– Слухай, з’їзди до батьків на кілька тижнів. Розвійся. А коли повернешся, ми все обговоримо.

Діана зрозуміла, що Віктор їй не вірить.

– Добре, – тихо сказала вона. – Як хочеш.

Через два дні Діана зібрала речі та поїхала до батьків. Дітей, звичайно, з собою до бабусі та дідуся взяла. Хай там чоловік подумає. А Діана намагалася триматися заради них. Але всередині все було порожнім.

А повернувшись, заявила чоловікові:

– Твоя мама – доросла людина, – сказала Діана. – І вона має розуміти, що ти маєш свою сім’ю. Я не дозволю їй більше лізти до нас.

Віктор зітхнув, але погодився.

Лідія Семенівна намагалася всіма способами повернути контроль. Дзвонила по кілька разів на день, приїжджала без попередження. Намагалася маніпулювати сином.

Але Віктор став на бік дружини.

Лідія Семенівна поступово почала відступати. Зрозуміла, що не зможе зруйнувати їхню родину.

Минуло кілька років. Олена та Максим підросли. Діана та Віктор стали ще ближче один до одного. А Лідія Семенівна нарешті змирилася. І зайняла своє місце поряд з ними, а не між ними.