Христина зустріла свого першого чоловіка Романа разом із його молодою дружиною, і раптом на душі стало настільки легко та спокійно, що вона мимоволі подякувала долі за все, що сталося в минулому.

Колись, коли Роман у свої 40 років завів роман із молодою колегою та заявив, що хоче розлучитися, Христині здавалося, що її життя розбилося на шматки.

«Невже 15 років шлюбу нічого не варті поруч із молодою дівчиною?» — питала вона себе тоді. Хоч їхні діти вже були підлітками, вони важко переживали переїзд із рідного дому, який довелося залишити через рішення батька.

Роман винайняв для Христини й дітей іншу квартиру, а в їхньому спільному будинку залишився жити разом із новою обраницею. Це було особливо боляче для Христини: кожен куток того дому нагадував їй про роки спільного життя — меблі, які вона вибирала, ремонт, над яким працювала, мрії, що залишилися там.

Ситуація ставала ще гіршою. Деякі друзі відвернулися від неї, адже Христина більше не була дружиною впливового бізнесмена. Хоч Роман і продовжував забезпечувати її та дітей, жінка не могла змиритися з тим, що залежить від нього.

Безробітною Христина залишатися не хотіла, але знайти роботу в їхньому маленькому містечку було непросто. Усі знали про її ситуацію, і це лише ускладнювало пошуки. Тому, наважившись на радикальні зміни, вона вирішила поїхати за кордон.

Мати намагалася відмовити її: «Як ти будеш у чужій країні, де треба прибирати за іншими?» Але Христина не відступила.

На новому місці вона швидко знайшла роботу в ресторані. Спочатку мила посуд, а згодом стала адміністраторкою. Її знання англійської допомогли отримати вищу зарплату, і за кілька місяців вона змогла перевезти дітей до Італії.

Життя почало налагоджуватися. Згодом Христина зустріла доброго чоловіка — українця, старшого за неї на 12 років. З ним вона почувалася по-справжньому щасливою.

Та одного дня Роман несподівано подзвонив. Він хотів побачитися з дітьми й повідомив, що разом із дружиною планує відпочинок в Італії.

Христина не бачила його роками. Коли діти привели батька до ресторану, де вона працювала, вона ледь впізнала його. Роман виглядав змарнілим і постарілим. «Статки, мабуть, уже не ті», — подумала Христина. Його молода дружина теж не справляла враження щасливої жінки: попри дорогий одяг і коштовності, її погляд був сповнений втоми.

Христина привіталася, але пояснила, що не може приєднатися до них через роботу. Втім, вона непомітно спостерігала за парою.

Її увагу привернула поведінка молодої дружини Романа: вона ледве звертала увагу на чоловіка, натомість із цікавістю позирала на італійців за сусідніми столиками.

Христина ледве стримувала бажання підійти й сказати: «А ти думала, що буде легко з чужим старшим чоловіком? Думала, він не старітиме й не лисітиме?»

Проте вона втрималася. Зрештою, їй було зрозуміло, що ця жінка й так не надто радіє своєму життю. Христина посміхнулася про себе, остаточно переконавшись: усе в її житті склалося так, як мало бути.