Німецький фермер розповів нам, що гречка дуже примхлива культура. Вона не любить сильної спеки, тому пів Європи відразу можна викреслити. Також їй не подобається вогкість – вона просто одразу згниє, тобто відпадає ще пів Європи. А ще більше шкоди наносять вітру.

Ця культура просто любить жирні чорноземи, що є власними силами багатством: вона потребує поживних речовин, що висмоктує з ґрунту майже все. Тому по гречці землі потрібен відпочинок.

Але ж на цьому не все!

Основна причина того, чому в Європі не поширена гречка, полягає в тому, що дана культура не має реакції на удобрення.

Якщо пшеницю удобрити, то вона дасть урожай у кілька разів більший. У мене на ділянці пшениця лежить – вся на добривах.

А ось гречка взагалі не сприйнятлива до добрив. Вона в будь-якому випадку даватиме одну вагу, хоч залий все поле добривами. У Європі фермер збирає 10-12 центнерів гречки і після землі потрібно відпочити, а пшениці – близько 90 центнерів із гектара, іноді більше.

І ця різниця виходить у 8 разів!

До того ж гречку не можна захищати пестицидами та гербіцидами – вона лише дихне від них швидше, ніж бур’яни.

Генна інженерія, яка вважається в Європейському союзі рятівницею для сільського господарства, нічого теж не вдається зробити з грекою, адже вона все одно залишається несприйнятливою до додавання сторонніх геномів. Її неможливо зробити стійкою до пестицидів, неможливо захистити від спіки, вологи, вітру та паразитів.

Після змін сорту просто не сходять!

А збирати її теж не так просто, адже для цього потрібен спеціальний комбайн, швидкість має бути в рази більша, ніж при збиранні пшениці, адже гречка не має колосу, механізми складніші.

Обробляти її також весело. Їй потрібно стільки різних операцій, що пшеницю можна назвати порівняно з гречкою задарма богів. А гречку потрібно сушити, досушувати, ворушити, провітрювати, прожарювати.

Таким чином стає зрозумілим, що гречка абсолютно не підходить для землеробства у Європі. Бо її й не вирощують, адже європейському сільському господарству вона не по карману. Ніхто в Європі не купуватиме гречку за ціною, яка перевищує у 7-8 разів вартість пшениці.

Тому мешканці нашої країни їдять те, що мешканцям Європи не до кармана.