Стрічки соціальних мереж рясніють новорічними вітаннями. Через моря-океани безупинно летять барвисті листівки та віртуальні побажання. А завтра ми повидаляємо їх зі своїх гаджетів, бо забивають пам’ять. І що зостанеться?.. 

З родинного архіву

Гортаю добірку новорічних листівок шістдесятих років минулого століття, що збереглися в родинному архіві. Вічні, як світ, побажання: здоров’я, щастя, успіхів у навчанні та роботі. Різні почерки: акуратні каліграфічні та як курка лабою. Підписи: десь просто імена, десь із прізвищем та датою. Відомі адресатам люди. 

Є чимало листівок “З Новим Роком!”, із характерними до свята атрибутами: ялинками та прикрасами на них, сніжинками, свічками. Є й головний герой того часу: дід мороз із бородою, що дуже нагадує нашого Святого Миколая (навіщо своє придумувати, якщо можна вкрасти ідею). 

На кількох листівках зображені святкові різдвяні забави. Хоч автори не акцентують на цьому, але тогочасний радянський люд умів читати між рядками…

А ось і географічно особлива листівка: із мостом через річку. Так хочеться думати, що то десь з Івано-Франківщини сюжет. Бо зима ж неодмінно асоціюється з Карпатами. 

На листівках початку Незалежності бачимо вже два вітання: “З Новим Роком!” та “З Різдвом Христовим!”. І побажання різняться: адресатам бажають Божого благословення, особистих гараздів і благополуччя Українській державі. 

Різдвяні вітання зі схронів

Колишній редактор Городенківської районної газети “Край” Михайло Приймак опублікував на своїй сторінці в соціальній мережі різдвяні листівки зі схронів.  

“Це невеличка колекція листівок вояків Української повстанської армії періоду 1940-1950-х років. Вони засвідчують незламність українського народу в боротьбі за Вільну Україну супроти ненависних московитів”,  — зазначив Михайло Приймак.

Чимало родин досі зберігають такі реліквії. Так само — із заслання тих та дещо пізніших часів, адже хто-хто, а незламні прикарпатці мільйонами поневірялися по сибірах… А з дому їм надсилали листи й вітальні листівки, щоб хоч якось підтримати в чужині і передати родинне тепло.

Зігрівають та обнадіюють

Цими святковими днями чимало посилок отримали наші бійці від своїх рідних. Так само волонтери передали різдвяні смаколики від громад. І в кожному такому пакунку неодмінно є дитячі листи та малюнки. Хоч вони й безадресні, але торкаються струни кожного військового. 

“Дорогий наш Герою! Щиро дякуємо Тобі за те, що захищаєш нас від лютого ворога! Дякуємо за подвиг і звитягу! За бойову міць і відвагу! Бажаємо повернутися з Перемогою!”,  — читаємо в одному з таких дитячих послань. 

Самі бійці не раз розповідали, що носять ті дитячі листи і батьківські послання біля серця, щоб захищали їх та зігрівали.  

Пишіть листи 

Десь у якійсь непомірно велетенській віртуальній скрині зберігаються наші СМС-ки. І як їх видобути з тої надпотужної пам’яті? Як зберегти на віки тепло від написаних там слів і побажань? Адже такий досвід людство лише набуває. 

Тим часом папір, якщо й не вічний, то вельми довговічний. Як мовиться у давній приказці, “що написано пером, не витягнеш і волом”. Хоч підтекст цієї мудрості дещо інший, однак зрозуміло  — щодо надійності збереження текстів. 

У багатьох країнах досі зберігається традиція писати паперові листи й надсилати вітальні листівки. Як приклад — Німеччина. Або ж Великобританія, де на одного громадянина припадає в середньому аж 17 таких паперових послань на рік. 

Тим часом навіть у центральному відділенні Укрпошти в Івано-Франківську різдвяно-новорічних листівок наприкінці року не знайшлося. Працівники пояснюють це браком попиту. 

Щоправда, авторські, гарно оздоблені листівки можна знайти в книжковій крамниці на “стометрівці”. Є вони і в супермаркетах. Зрештою, щось особливе для привітання своїх рідних і близьких можна виготовити й власноруч. 

Тож знайдіть трошки часу й коштів і придбайте листівку. Привітайте своїх батьків, бабусь-дідусів. Напишіть їм лист і без якогось особливого приводу. Тай молодь не відмовиться від такої пам’ятки. Бо треба щось залишити по собі. Бо хто зна, що там придумає через десятиліття-два ШІ?.

Людмила Стражник. Фото авторки та Михайла Приймака

Читайте нас у тг