О дев’ятій ранку! Я вийшла сьогодні на кухню і очманіла. Син поїхав на роботу, сказав, що до обіду повернеться. А невістка сидить за своїм комп’ютером із канапками з червоною рибою й келихом ігристого. О дев’ятій ранку!

Дітям якусь яєчню нашвидкуруч зробила й відправила гратися. І все. Ні прибирання, ні олів’є, ні згадки про святкову атмосферу. А Новий рік же сьогодні!

Приїхала я оце вчора до дітей святкувати Новий рі на запрошення сина і застала зранку отаку картину. Спробувала опанувати себе. Я закип’ятила чайник і таки не втрималася:

– Настю, ти взагалі збираєшся якось підготуватися? Чоловік із роботи прийде, а вдома – ні духу свята, ні затишку.

Настя підняла голову від комп’ютера й відповіла:

– Мамо, я працюю. У мене термінове завдання. Все встигнемо, не хвилюйтесь.

Я оглянула кухню. Крихти на столі, порожні чашки, навіть не прибрано після сніданку. І це – «все встигнемо»?

– Діти цілий день самі по собі, – почала я. – Ніби так має бути?

Настя вже трохи роздратовано подивилася на мене:

– Мамо, ми з Денисом усе обговорили. Він повернеться з роботи, і ми разом приготуємо вечерю. Зараз я працюю, бо дедлайн. А діти ситі й щасливі, все нормально.

У цей момент на кухню вбіг Михайлик, тримаючи в руках малюнок:

– Бабусю, дивись, я тебе намалював із дідуся на Новий рік!

Настя одразу переключилася на сина:

– Який гарний малюнок, Мишко! А що ти хочеш загадати на Новий рік?

Я стояла осторонь і дивилася на них. Настя обійняла Михайлика, він сміявся, показував їй свої іграшки. У кімнаті лунав дитячий сміх, а я стояла на кухні й думала:

«Може, вони й справді все зроблять, коли Денис повернеться? А я, як завжди, поспішаю з висновками?»

До обіду невістка так і не встала з-за комп’ютера, лише іноді кидала пару слів дітям, які приходили до неї щось запитати. Що буде далі – не знаю. Але поки що Новий рік у цьому домі більше схожий на звичайний будній день.

Джерело