. В ході виконання бойових завдань Олександр дістав численних уламкових поранень та провів понад 20 місяців у полоні РФ без належної медичної допомоги.

Олександр Деменко проходив службу на посаді водія в лавах 15 бригади оперативного призначення “Кара-Даг” Нацгвардії України. Від початку повномасштабного вторгнення підрозділ військового виконував бойові завдання з оборони Маріуполя на Донеччині.Ми здійснювали задачі з логістики, евакуації й тому подібне. І навіть на завод “Азовсталь” я вже теж приїхав автобусом в амплуа водія” , — розповів Олександр Демченко.

Приблизно на п’ятий тиждень оборони Маріуполя нацгвардієць дістав поранень внаслідок російських обстрілів заводу “Азовсталь” з корабельної артилерії, згадував Олександр:

“Це було десь 30 березня плюс-мінус — уламкове поранення ноги, голови, спини. Мене спочатку затягнули в бункер, надали першу медичну допомогу, і потім евакуювали на території заводу — був шпиталь “Желізяка”, і там вже мені надали більш кваліфіковану допомогу, стабілізували стан”.Олександр Деменко, як і більшість оборонців Азовсталі, 17-го травня 2022 року вийшов з металургійного заводу в Почесний полон. Нацгвардієць пробув у полоні РФ понад рік та вісім місяців.

За цей час пережив теракт в Оленівці, камеру слідчого ізолятору в окупованій Горлівці на Луганщині та нелюдські умови утримання в російському Таганрозі. Зокрема, з їжі бачив лише кашу та капусту, а замість лікування — рани українських військових обробляли господарським милом:

Взагалі рани в полоні, з дефіцитом вітамінів, вони просто не загоюються, люди живцем гниють реально. Буквально один прищик якийсь, одна подряпинка, і вона вже переростає в цілу виразку, яка дуже складно загоюється. І знову ж таки, лікували милом”, — згадував Олександр.

Олександра Деменка вдалось повернути в рамках обміну військовополонених 31 січня. Після повернення, Олександр лікувався 5 місяців. Лікарі діставали уламки російського снаряда, які залишались у тілі:

“Коли зайшов представник ГУР в автобус і сказав: “Хлопці, вітаємо вас вдома”, щирою українською мовою. І тоді ми зрозуміли, що все, ось воно, ось ми вже на рідній землі”, — розповів військовий.

Нині чоловік звільнився з військової служби та всіляко допомагає іншим ветеранам. Зокрема розповідає, де та яку допомогу вони можуть отримати.

“Мої подальші плани, якщо все нормально буде, відкрити власну справу в Києві, хочу розвиватись як підприємець, от і з подальшим працевлаштуванням таких самих хлопців, ветеранів, як і я”, — поділився Олександр Деменко.

“Нині постає питання реінтеграції ветеранів. Стикаюсь із запитами військових, які після поранень вже не можуть виконувати бойові задачі та комісуються з армії. І в них постає питання: “А що мені робити далі?”

Ми повинні підіймати рівень поваги до ветеранів. Бачиш ветерана чи військового — вислови повагу”.