7 лютого відзначається річниця другого туру президентських виборів 2010 року в Україні — важливий момент у історії країни, коли почалися маніпуляції, фальсифікації та дезінформація, що заклали основи для подальшої політичної нестабільності та залежності від зовнішніх чинників.

Цю думку висловив політичний експерт Олександр Шатхін у статті для видання The Times of Israel.

Після подій 2004 року Україні представили можливість перейти до системи, де домінують ідеї, а не особистості. Але вже у 2010 році ця можливість була втрачена. Вибори перетворилися на битву компромісів, де цинічні звинувачення та правові маніпуляції замінили конструктивні обговорення в питаннях економіки, безпеки та євроінтеграції. Зміни у виборчому законодавстві після першого туру порушили Конституцію та створили умови для масштабних фальсифікацій.

• Політичні технології кампанії Януковича

Кампанія Януковича з використанням технологій, розроблених Полом Манафортом, стала першим випадком масової політичної дезінформації в Україні. Негативні кампанії проти Юлії Тимошенко, що стосувалися звинувачень у руйнівних газових контрактах і зраді інтересам держави, мали на меті не тільки виборчу перемогу, але й отруєння інформаційного простору.

• Міф про “невибірність”

Того року виник новий наратив, що стосувався кандидатів, які загрожували інтересам еліт, торкаючись їх статусу як “невибраних”. Тимошенко, незважаючи на тиск, залишилася єдиним реальним опонентом Януковичу і отримала 45,47% голосів, тоді як офіційно стверджена перемога Януковича з 48,95% була оскаржена як результат фальсифікацій.

• Наслідки виборів

Вибори 2010 року мали катастрофічні наслідки: ключові сектори економіки опинилися під контролем олігархічних груп, пов’язаних із Москвою, а армія та державні структури перестали ефективно функціонувати. Україна втратила контроль над своїм суверенітетом, що призвело до політичної та економічної кризи, що тривала майже десять років.

• Уроки минулого

Спогади про 7 лютого 2010 року вказують на те, що вибори несуть відповідальність, а ігнорування уроків історії може спричинити серйозні наслідки для майбутнього країни. Важливо, щоб суспільство та політики усвідомлювали свою відповідальність за забезпечення прозорості в процесах, аби уникнути повторення помилок минулого. Олександр Шатхін підкреслює, що Тимошенко залишається одним із небагатьох політиків, здатних керувати мирними переговорами та відновлювати реальний суверенітет України.

Цей урок із історії виборів 2010 року є важливим нагадуванням про ціну політичних рішень і відповідальність громадян за майбутнє держави.