В неділю у чоловіка день народження. Це ціла справа, батьки Олени приїдуть, та свекор зі свекрухою, а що на стіл ставити? На ринку все дуже дорого. Та ще й Таня з Іринкою Олену підвели, зіграли на її материнському почутті, бажанні, щоб доньки були не гірші за інших. Прийшли у вівторок зі школи сумні. В чому справа? Щоденники перевірила – одні п’ятірки та четвірки. Почала випитувати, обидві носи повісили.

Потім Таня, старша, повідомила, – у всіх дівчаток у школі вже є берети з ангори, тільки ми з Іринкою в якихось звичайних шапках ходимо.

– Мамо, купи нам такі! Ну будь ласка. Тут поряд на ринку такі гарні, волохатенькі продаються! 

Здалася Олена. Доньки у неї розумниці. І у звичайній школі, і в музичній добре навчаються. І по дому допомагають, а балувати їх особливо те й нема на що. Потрібно купити їм ці берети, які так хочуть. Доньки аж сяючі ранком до школи в цих новомодних шапках пішли.

Потім виявилося дочки-хитрюги у неї випросили, а насправді мало в кого ще такі модні були. Тож на ринок у Олени грошей тепер точно не вистачить, доведеться по звичайних магазинах походити, щоб не осоромитися перед гостями.

Увечері Олені несподівано пощастило. Після роботи вона забігла до гастроному, ні на що особливо не сподіваючись.

Хтось гукнув – ковбасу дають! І всі побігли. У віконці видачі раптом відчинилися дверцята в рівні пояса, і чиїсь благословенні руки почали швидко викидати смачні пахощі, чудові шматки любительської. У порожній візок полетіли розфасовані шматки вареної ковбаси. До дна візка вони не долітали, спритні руки покупців, що підбігли, ловили їх просто на льоту. Олені відразу вдалося взяти два шматки ковбаски. Щоправда, за один з них спробувала взятися жінка зліва. Але Олена перемогла. На ранок суботи в Олени був готовий подальший план. Продавчиня з молочного шепнула, що в суботу вранці даватимуть вершкове масло. І взявши з собою талони покупців та своїх дітей, щаслива Олена купила майже цілий кілограм вершкового масла.

Тож до приходу гостей у неділю святковий стіл був готовий. У центрі столу височіла тарілка з рисом, на якій гордо лежала велика рум’яна запечена курочка. Свекру дуже сподобався салат із плавлених сирків, яєць та часнику з майонезом. Олені дуже вдалася тоді шарлотка, свекруха навіть питала рецепт.

***

Олена закрила альбом зі старими фотографіями із дев’яностих. Завтра у її чоловіка день народження. Батьків та свекра зі свекрухою давно вже немає. Приїдуть дочки зі своїми чоловіками та дітьми. Останнім часом вони замовляють піцу чи суші. Щоб не заморочуватися з приготуванням. Швидко та без клопоту.

У неділю за кілька годин до гостей чоловік пішов прогулятися із собакою. А Олена почала накривати стіл. Діти під’їхали майже одночасно. Онуки галасували, роззуваючись у коридорі. Таня з Іринкою обійняли маму: – Мамо, а чим так смачно пахне?

– Ми не хочемо піцу, – вигукнули онуки з коридору. 

Останнім повернувся іменинник, чоловік Микола з їхнім улюбленцем Джеком, і всі кинулися вітати його.

– Таню, Ірочко, хлопчики, Настю, ну пішли нарешті до столу, – запросила Олена. Всі увійшли до кімнати і здивовано глянули на маму:

– Мааамо! Слухай мені це щось дуже нагадує! Ой, як мені в дитинстві подобалася така курочка з рум’яною скоринкою!, – вигукнула Таня. – Точно! А це мій улюблений салат. І рис! – додали вони хором і зареготали!

День народження пройшов на славу. Чай з домашнім пирогом припав всім до смаку. Коли діти та онуки роз’їхалися, Микола обійняв свою Оленку:

– Дякую рідна! Смішно, але ти наче повернула мене в минуле. Адже, незважаючи ні на що, ми добре жили. Мріяли, прагнули, дітей вирощували.

Пам’ятаєш, як вибирали, засклити балкон чи черевики купити. На все грошей не вистачало. А як на диван майже рік збирали. І були такі щасливі!

Та я й зараз щасливий. Здорово, звичайно, що я досяг чогось у своїй роботі. Здорово, що у нас дві машини, квартира та дача. Але щасливий я саме тому, що ти зі мною, і діти поряд. До речі, дякую за смачну курочку та салатик. Давай ще по ковточку?

– Давай, з днем ​​народження, любий мій! І нехай їх у нас буде ще дуже-дуже багато…