Олена прийшла з роботи, переодягнулась і пішла на кухню. Там вона стомлено опустилася на табуретку і заплющила очі. Скільки минуло часу: хвилина, дві, п’ять?

З цього стану її вивів Максим, який прийшов на кухню і смикав її за руку:

-Мамо, а коли ми будемо їсти?

-Зараз синку, зараз…

Олена кинула погляд на плиту – вчора вони домовилися, що Олег почистить картоплю і поставить її варитися, але ні… на плиті нічого не стояло. Вона зітхнула, поставила каструльку з водою на плиту і почала чистити картоплю.

-Ну що ти копаєшся? Чому немає вечері досі?

Це Олег, він увірвався на кухню як буревій:

-Дитина голодна!

-Олег, – спокійно сказала Олена. – Ми вчора з тобою домовилися, що ти забереш Максима з садочка о 7-й і тоді він не буде голодним, бо його погодують вечерею.

-Ти не розумієш! Мені це не зручно: спершу прийди додому, потім йди за дитиною.

-Добре, ти міг йому розігріти суп або дати макарони.

-Макарони вчорашні!

-Ну і що? Мені їх що, викидати? Ми ж домовлялися, що готуватимемо на кілька днів… і взагалі ти обіцяв приготувати до мого приходу картоплю. Ти ж знаєш, що я втомлююся!

Олег знизав плечима:

-Ну взагалі то всі працюють…

І тут Олена заплакала.

-Так, – вона плакала і кричала одночасно. – Так, працюють усі! Але я працюю на трьох роботах одночасно, а ти як працював на одній і не напружувався, так і працюєш! А чому я працюю? Чому? Тому що ми сплачуємо кредит за твоїх батьків! Я втомилася! Ні ти, ні твої батьки нічого не робите, і тільки я тягну цю лямку!

-Ну кохана, – примирливо промовив Олег. – Ну батьки у мене старенькі, їх нікуди не беруть на роботу… Та й у мене специфічна спеціальність, то хто крім тебе?

-Ну якщо крім мене нікому, то давай займайся домом, давай готуй їжу. – Ну я ж забираю Максима із садочка!

-Олег, цього мало. Та подивися навколо, ти прийшов о 6, я прийшла о 9. 30! 3 години ти чекаєш коли я прийду та приготую вечерю!

-Ну добре, добре …. давай сьогодні ти готуєш, а завтра я ….

………………

Олена дивилася на виплати за кредитом ….. Так, якщо вони уріжуться ще трохи, то через півроку зможуть його закрити і тоді …… Тоді вона зможе купити собі нові чоботи. У цих ходити вже неможливо. І Максимчика можна буде віддати на секцію. Йому так подобалося ходити туди. А ще можна буде відкласти гроші на поїздку на море … 

– Олена! Перекажи мені на карту грошей. Хочу купити собі кросівки, – вигукнув Олег з кімнати.

Олена підійшла до Олега та зазирнула на екран ноутбука. Від здивування в неї навіть відкрився рот: то вона собі чоботи не може купити, а тут кросівки та ще й за таку ціну!

-В мене немає таких грошей….

-Ну як немає? Ти ж нещодавно отримала зарплатню…

-Я її віддала за кредит, а залишок залишила нам, на їжу.

-Ну що ж, доведеться взяти на виплату…..

Олена спостерігала, як її чоловік купує собі кросівки та її несподівано охопила паніка: вона раптом згадала, що Олег частенько купував собі одяг і вона завжди дивувалася як це у нього виходить, адже в них режим суворої економії… А потім Олена згадала , що давно вона не бачила його зарплати ….. А нещодавно на під’їзді висів список боржників і їхня квартира була в тому списку, Олег тоді сказав, що це помилка і він все платить.

-Олег, ти часто купуєш на виплату? – акуратно спитала вона чоловіка. -Іноді.. А що? Я просто не хочу ходити в старому, як ти.

Ці слова боляче зачепили Олену по серцю. Вона знову подивилася на виплати за кредитом і вирішила, що, мабуть, не платитиме більше, ніж треба, а просто відкладе ці гроші.

………….

На вихідних Олена із сином була у своїх батьків.

-Дочко, ти виглядаєш втомленою.

-Так, мамо …. все ніяк не розрахуємося з кредитом батьків Олега.

-А вони так і не працюють?

-Ні. Кажуть не беруть їх.

-А яка сума потрібна? Може давай ми візьмемо, закриємо їхній кредит… -Ага….а потім ваш кредит мені закривати…..Ні вже…

……………..

-Олего, я не зрозумів, а чому ти цього місяця так мало внесла за оплату кредиту? – Олег увійшов на кухню. Олена як завжди була там і готувала одразу на кілька днів.

-Скільки вийшло виділити, стільки і виділила ….. мало заплатили …. – Хм … дивно …. батьки будуть незадоволені. Вони хочуть швидше розрахуватися.

-А їм яка різниця? Ми платимо за графіком. Якщо хочеш, можеш сам доплатити.

-Так розумієш …. батьки хочуть ще кредит брати …. А з приводу витрат – ми ж домовилися, що я продукти на свої гроші купую і оплачую квартплату …

-Який ще один кредит? Ні! Якщо вони його візьмуть, то й самі хай віддають! Так, до речі, я там список написала, що купити. Ось -бери. Цього ми не маємо. Якщо не купиш, то нам нічого буде їсти.

Олег надувся і образився. Коли Олена прийшла додому наступного дня, він так нічого й не купив….. зробив вигляд, що забув…..і наступного дня теж…

Вночі Олена ніяк не могла заснути. Перед її поглядом стояли нові кросівки Олега і порожній холодильник. “Що я роблю зі своїм життям? Любов? у мене до Олега? Ну якби її не було, то тоді не стала б я з такою завзятістю намагатися заробити все більше і більше грошей… але це було тоді, а зараз…”я не хочу ходити в обносках, як ти”, “батьки хочуть взяти ще кредит”.

………….

“Все! Я хочу взяти тайм-аут. Я втомилася.” Олена вирішила переїхати з Максимом на якийсь час до батьків. “Ну а що? Хоч легше буде …. а кредит нехай Олег оплачує сам як хоче …”

…………..

Наступного дня на Олега чекала порожня квартира із запискою на столі, що Олена з Максимом поживуть деякий час у її батьків. Олег прийняв це до відома – іноді Олена виїжджала погостювати до них на кілька днів. Єдине, він здивувався, що дружина нічого не приготувала на вечерю.

Занепокоївся він тоді, коли черговий платіж за кредитом не був сплачений і він поїхав до батьків розбиратися.

-Я не зрозумів, чому ви мені її не покличете? Як це вона мене покинула? З чого це?

-Олег, ти начебто доросла людина, невже ти не зрозумів, що в сім’ю повинні вкладатися двоє? З чого це моя донька повинна пахати на 3-х роботах?

-Але мої батьки …. кредит …. ми обіцяли допомогти ….

-Ось саме це твої батьки! Олена й так 3 роки їхній кредит платила, та сім’ю тягла. Наскільки я зрозумів, ти взагалі не купував нічого в будинок. Та й взагалі не допомагав моїй доньці. Вибач, але вона не ра_иня…. так, що, вона подала на розлучення.

І батько Олени зачинив перед носом Олега двері.