Ольга Сергіївна знала, що ніколи не стане тією злобною свекрухою. Адже вона була доброю і чуйною людиною, і сина ростила, розуміючи, що в нього колись буде своя родина. І її син Діма нічого їй не винен.

Тому, коли Діма привів до хати наречену, милу та приємну дівчинку Аліну, Ольга Сергіївна прийняла її дуже добре.

Та й Аліна явно намагалася сподобатися майбутній свекрусі. Хвалила її їжу, казала, що має дуже гарну квартиру, робила компліменти. І Ольга Сергіївна була впевнена, що у них не виникне суперечностей.

Аліна та Діма вирішили жити разом. Син наче заїкнувся про те, щоб їм жити разом з мамою, але Ользі Сергіївні ця ідея не дуже сподобалася.

– Я, звісно, ​​не вижену вас. Але, синку, це погана витівка. Все ж таки молоді та батьки повинні жити окремо. У кожного свій розпорядок дня кожен хоче іноді побути в тиші. Та й дві господині на кухні – це завжди погано.

Діма почув маму, та ось тільки платити за орендовану квартиру йому було досить важко. І тоді Ольга Сергіївна запропонувала, що вона допомагатиме, доки вони з Аліною не встануть на ноги.

– Я можу оплачувати третину квартири спочатку, а потім уже самі.

Діма з радістю погодився. А Ольга Сергіївна готова була віддавати цю суму, адже це плата за спокій та добрі взаємини.

Вона чудово пам’ятала, як перші три роки шлюбу вони із чоловіком жили з його батьками. І це був наче поганий сон. Притому, що її свекруха була загалом непоганою жінкою. Але так чи інакше у них виникали суперечки, непорозуміння, образи. І з їжею було складно, бо любили вони різні страви. І те, що готувала свекруха, Ольга Сергіївна просто не могла їсти. Але доводилося, щоб не образити господарку. Та й свекрусі було дуже важко.

Діма та Аліна зняли квартиру, зовсім поряд з мамою. І цьому Ольга Сергіївна була дуже рада. Жити разом вона зовсім не хотіла, але бачитися з сином бажання було.

Аліна працювала вихователем у дитячому садку та отримувала зовсім мало. Діма теж особливо не прагнув розвиватися, його влаштовувала і робота на заводі.

Щойно молоді переїхали, Ольга Сергіївна зголосилася допомогти їм облаштуватись.

– Ой, дякую вам, – заголосила Аліна. – Квартира така брудна, я не знаю, за що хапатися.

Ось і прихопила жінка ганчірки та різні засобами і поспішила на допомогу синові та майбутній невістці.

Ольга Сергіївна лише зітхала, спостерігаючи, як прибирає Аліна. Було видно, що нечасто вона цим займається, і що ця робота її сильно напружує.

Можна сказати, що Ольга Сергіївна все сама зробила. Аліна, щоправда, розсипалася в подяках, казала, що їй треба повчитися у майбутньої свекрухи. Але Ольга Сергіївна так втомилася, що слухала у піввуха.

А наступного дня Діма зателефонував мамі та запропонував у вихідні зустрітися.

– Ми прийдемо до тебе, ти не проти? – запитав він.

– Звичайно, приходьте, я тільки рада, – відповіла Ольга Сергіївна.

Звичайно, їй довелося готувати вечерю. Але посидіти разом їй і справді було приємно, заразом хотілося послухати, як почалося спільне життя у молодих.

Щоправда, коли Діма та Аліна прийшли у гості, настрій у жінки злегка впав. Вона півдня простояла біля плити, приготувала і гаряче, і салат, і навіть закуски. А вони прийшли з порожніми руками.

Не те, щоб їй щось потрібне було. Але це навіть якось непристойно. Могли бодай печиво до чаю купити.

Але син та його дівчина явно не бачили в цьому нічого поганого. І Ольга Сергіївна заспокоїла себе тим, що їм не до цього було. Та й з грошима зараз не дуже, адже обживаються.

– Мамо, можна ми залишки їжі заберемо із собою? Щоб нам не готувати, – спитав Діма після вечері.

Ольга Сергіївна зітхнула. Взагалі, вона й сама не проти була б не готувати кілька днів, але для сина їй нічого не шкода.

– Звичайно, забирайте, – промовила вона.

Якось усе це було неприємно, але жінка постаралася сильно не зациклюватися. Молоді ще хочуть пожити для себе замість того, щоб біля плити стояти. А що їй робити? Вона може приготувати.

Ольга Сергіївна працювала з дому. В офіс їздила дуже рідко, що для неї було дуже зручно.

І коли наступного тижня зателефонував Діма, вона чекала будь-чого, але не цього.

– Мамо, а можна я на обід до тебе заскочу? А то я зараз заощаджую, до їдальні не хочу йти.

Ольга Сергіївна навіть розгубилася. Вона взагалі й не планувала нічого готувати, але ж не відмовити своєму синочку.

– Добре, заїдь, – промовила вона, схоплюючись і вирушила на кухню.

Взагалі жінка думала, що це разова акція, але Діма почав заїжджати постійно. Що, звичайно, Ольгу Сергіївну не дуже влаштовувало. Мало того, що тепер продукти відлітали зі швидкістю світла, то вона ще й від роботи постійно відволікалася.

Але вона мовчала. Як може мати відмовити синові в обіді? Щоправда, якось ненароком запитала, а чому Діма не бере їжу з собою.

– Так Аліна особливо й не готує. До речі, може, ми заїдемо у вихідний на вечерю? У тебе така смачна їжа!

– А я зайнята, до подруги йду, – на свій сором, обманула Ольга Сергіївна.

– Так? Шкода.

З цим час було щось робити. Але ніяк жінка не могла сказати прямо, що її все це не влаштовує. Не хотілося виглядати жадібною в очах сина та його нареченої.

А взагалі, це все відчувалося по гаманцю. Вона ще й частину квартири оплачувала.

Загалом, думала Ольга Сергіївна, що просто мовчатиме. У вихідні приготує більше, щоб потрібно було тільки розігріти. Непогано було б натякнути синові, щоб він хоч якісь продукти купував, але знову ж таки, не могла вона так.

Так тривало три тижні. Діма приїжджав обідати у мами, а згодом і Аліна почала заглядати. І Ольга Сергіївна майже звикла до ролі кухаря.

Але потім син зі своєю нареченою зовсім знахабніли.

Діма зателефонував мамі і повідомив, що в Аліни незабаром день народження.

– Ми тебе також запрошуємо, – весело промовив він.

– Ой, дякую. Та навіщо я вам? У вас напевно друзі прийдуть.

– Ну і що, ми хочемо тебе бачити, адже ти ж близька для нас людина!

Ольга Сергіївна розтанула. За такі слова можна багато на що закрити очі. Але, як виявилося, багато на що, але не на все.

– Слухай, – продовжив Дмитро, – а ти можеш прийти зранку? Допоможеш Аліні з прибиранням та готуванням.

Швидко синок опустив маму з небес на землю.

– Вона сама не впорається? – сухо запитала Ольга Сергіївна.

– Ні, що ти, – засміявся Діма. – Вона так готувати не вміє. Ти можеш навіть вдома приготувати, а потім принести. Тільки раніше, щоб ще встигнути прибрати. Бо там стільки справ, а я вранці ще на роботі буду.

– А продукти? – Запитала Ольга Сергіївна, все ще перебуваючи в шоці.

– Ну, ти купи, що треба. Ми ж не знаємо, що ти готуватимеш. Але ми все любимо, – обмовився син. – І так, накриєш на стіл? Бо Аліна ще на зачіску піде. Треба все встигнути.

Ольга Сергіївна дійшла точки кипіння. Ні, справа не в тому, що син та його наречена так її люблять, що готові всі вихідні проводити разом із нею. Справа в тому, що вони в її обличчі знайшли безплатну хатню робітницю та банкомат. Мама гроші підкидає, мама їжу купує, мама готує, а тепер ще приходитиме до них у будинок і прибиратиме. Добре вони влаштувалися, нічого не скажеш.

– Знаєш, синку, я не прийду, – промовила Ольга Сергіївна.

– Чому? – здивувався він.

– Я б прийшла, якби була гостем. А в ролі хатньої робітниці та кухарі я йти не хочу.

– Мамо, ну що, тобі складно? Це ж нісенітниця.

– Нісенітниця? Півдня біля плити стояти, це нісенітниця?! Якщо так, нехай Аліна все приготує і прибире як слід! Зрештою, це її день народження! І так, продукти коштують грошей, і не малих. Знаєш скільки потрібно витратити, щоб купити їжу на святковий стіл? А ви, я так розумію, все це компенсувати мені не збираєтесь!

– Мамо, ну у нас зараз грошей немає… – почав вмовляти Діма.

– Знаєш, раз у Аліни є гроші на зачіску в салоні, на їжу ви теж знайдете. І так, обідати більше не приїжджай. У мене тут не їдальня, ти мене відволікаєш від роботи!

Ольга Сергіївна ще хотіла щось сказати, щоб вони самі за квартиру платили. Але злякалася, що вони до неї переїдуть. І тут вона точно перетвориться на хатню робітницю.

Ні Діма, ні Аліна навіть не вибачились. Як вони викрутились із днем ​​народження, Ольга Сергіївна й не знала. 

А ще вона зрозуміла, що гарна мати – це не та, яка завжди нагодує свого сина. А та, що зможе вчасно відлучити його від своєї спідниці. А то одружитись зібрався, а все одно сидить у мами на кухні. Час би їм ставати самостійними.