От я своєму чоловікові просто кажу, Іване, з зятем нашим потрібно краще помиритися, скільки можна вже сперечатися з найменшої дрібниці! – розповідає 60-річна Тетяна. – Дочка у нас одна, в кінці кінців, давай припиняй вже грати цю мовчанку, знаходь з ним спільну мову та мирися! Потрібно жити нам дружно, адже ми – одна родина. А він мені відповідає: ” Я з ним і не сперечався зовсім, просто вряди-годи твердо сказав, що думав про все і про нього також, мовляв, я вважаю, що він – людина лінива, він не згоден зі мною – чудово, якщо так. Нехай тоді віддасть автомобіль, який я купив, з’їде з моєї квартири хоча б на орендовану та й сім’ю власну почне, врешті, утримувати добре сам на свою зарплату, ось тоді поговоримо з ним по душах, можливо, тоді він порозумнішає трохи.

– Не влаштовує, виходить, твого чоловіка, зять його?

– Так, як кішка з собакою вони обоє живуть останнім часом. Але раніше принаймні спілкувалися хоч трохи між собою, а тут, як посперечалися навесні, так й мовчать обидва й по сьогоднішній день. Покликала я якось нашу дочку Іринку з її сім’єю у вихідні на дачу, думаю, приїдуть, ми з дітьми поспілкуємося, посидимо разом, шашликів насмажимо, посидимо спокійно, поки ще хоч трішки погода дозволяє. Чекала їх дуже, обід смачний приготувала. Дивлюся, автомобіль під’їхав, пішла зустрічати, ворота відкривати. Дивлюся, а Юрко, зять, довіз їх до хвіртки, вийшов з тієї машини, допоміг висадити дітей, сумки з багажника дістав, біля хвіртки їх з речами залишив, сів у той автомобіль та й поїхав собі спокійно. Не хоче з тестем спілкуватися категорично і все, навіть не знаю, що тут можна зробити!

У Тетяни з чоловіком 33-річна дочка Ірина, у якої давно своя сім’я – чоловік Юрко та п’ятирічні доньки-близнюки.

Живуть вони сімейством ніби й непогано, Юрко – непоганий батько, багато часу проводить з дітьми, дівчатка в ньому душі не бачать. З зятем у Тетяни відносини теж завжди були нормальні, а ось чоловік її Іван терпіти Юрка не може.

Іван – бізнесмен, у нього з партнером невелика будівельна компанія. Коли Ірина вийшла заміж за Юрка, її батько запросив новоспеченого молодого зятя до себе на роботу, щоб полегшити їм з донькою життя і допомогти забезпечити їм гарне майбутнє.

Юрко, звісно, відразу погодився на пропозицію тестя, але, на жаль, нічого з цього не вийшло.

А все просто – тесть та зять зовсім не спрацювалися разом в одному колективі. Пропрацювавши декілька місяців в компанії батька своєї дружини, Юрко відразу звільнився та знайшов вакансію спокійніше на іншій фірмі.

– Чоловік дуже вимогливий до себе, він багато працює, на роботі пропадав все життя, за справу свою турбується, для нього робота на першому місці, після сім’ї звісно, – пояснює Тетяна. – А вже коли свій бізнес з’явився, то й взагалі, нічого говорити. Перший час днював та ночував Іван на роботі, і навіть зараз, коли все налагоджено, з ранку до вечора там сидить, все щось там робить та пише. Ну і від зятя чекав такого ж самого ставлення до своєї страви, зрозуміло. Що зять буде в усе вникати, вчитися, питати, пропонувати щось нове, що буде турбуватися про спільну справу, адже це їх заробіток, надія на завтрашній день. А Юрко, вийшло, просто людина іншого складу. Йому потрібно до дев’ятої ранку прийти, зробити те, що сказали, о шостій вечора він піднімається та йде собі спокійно додому, про справу він і не думає зовсім. Батькові це, звичайно, не сподобалося, у нього в голові зовсім інша модель поведінки.

Звільнившись від тестя, Юрко відразу змінив кілька місць, поки, нарешті, за допомогою хорошого друга не знайшов легку роботу в якійсь конторі, де ось уже кілька років поспіль він трудиться за копійки. Отримує він, відверто кажучи, в два рази менше своєї дружини.

Ірина вийшла з декрету та годує свою сім’ю – завдяки тому, що батько свого часу влаштував її на непогане місце біля себе, де добре платить їй за це.

Втім, Ірина й сама не промах – на перших порах тато, звичайно, допоміг їй прилаштуватися та освоїтися там, але далі все залежало лише від неї. Зуміла добре закріпитися, показати себе з кращої сторони, почати робити кар’єру ще до заміжжя.

Тоді ж батько допоміг купити своїй дочці двокімнатну квартиру, а коли Ірина вийшла заміж і народила дитятко, переписав на дочку свій старий позашляховик – не такий вже, між іншим, і старий, в ідеальному стані, до сих пір цей автомобіль у них, проблем з ним ніяких і коштує він чимало. Загалом, не з дешевих цей автомобіль.

Ірина машину не водить сама, за кермом у них Юрко, так що машина завжди в його розпорядженні цілком, хоча він, зрозуміло, возить сім’ю за потреби.

Та й в квартирі вони живуть в тій же самій – купленій Ірині ще до шлюбу її рідним батьком.

Виходить, Юрко нічого такого значимого в сім’ю не приніс, прийшов відразу на все готове з однією сумкою зі своїми речами лише.

Та й в шлюбі, щиро кажучи, нічого досягати не хоче й не старається зовсім. Сидить собі рівно на одному місці, працює за копійки, іншу роботу не шукає, про підробітки й мови немає.

Сім’ю утримує в основному сама Ірина. А Юрко більше часу проводить з дітьми, робить роботу по дому.

– Причому гроші на великі покупки досі дає їх сім’ї наш батько! – зітхає Тетяна. – На море дітей вивезти, меблі якісні купити, няню найняти, по машині там щось відремонтувати, адже ремонт там дорогий. Іринка наша, звичайно, відмовляється завжди від допомоги, якщо чесно, але батько її не слухає зовсім, бо шкодує її з дітьми. Перераховує їй гроші постійно на карту – на, мовляв, це на дітей, які не від твого чоловіка чекати, що він їм що-небудь купить.

А от Ірину її чоловік цілком влаштовує. Ну так, вона знає, що Юрко не олігарх, і заробляти не вміє. Але у нього багато інших переваг. Батько її ж цих достоїнств не бачить взагалі, зятя не поважає, а останнім часом й зовсім бачити не хоче.

Нещодавно ось сказав йому все, що думав про того.

Зять образився дуже, а тесть вважає, що і ображатися Юрко зовсім не має права, раз живе в квартирі, купленій тестем, їздить на його машині.

Ось нехай все поверне – зокрема, ключі від квартири та від автомобіля – і повністю перейде на своє утримання. Тоді тесть і буде сприймати його досить серйозно, але не раніше.

Про це Іван сам і сказав чоловікові його доньки під час їх суперечки, яка почалася вже ніхто не пам’ятає, з чого.

– Спочатку Юрко не тільки на нашого батька образився, але і на Іринку! – згадує Тетяна. – Мовляв, чому ти мовчиш, якби про тебе в моїй присутності хтось погано сказав, я б миттю за тебе добре слово сказав завжди! Ти маєш сказати своєму батькові, що він теж не має права так розмовляти з твоїм чоловіком!

Сперечатися з татом Ірина зовсім не хоче. По-хорошому пояснювала багато разів, що Юрко – її вибір і їй з ним жити, у них нормальна сім’я, не всім дано заробляти великі гроші. Але це марно.

А може, батько не так вже й неправий, що хоче більшого від свого зятя? А Юрко чудово собі користується добрим ставленням Ірини до нього, прийшов на все готове та й сидить собі спокійно, а більшого йому не треба?

От чи дійсно мають батьки, в цій ситуації, рацію?