Відрахувавши рівно третину від зарплатні я понесла гроші у наш сховок. Я любила ці моменти: докласти до купки звичну суму перерахувати всі гроші, що там лежать і відчути, як на душі стає тепліше і спокійніше – сину на навчання вистачить. Відчинила шафу почала шукати конверт, але не знаходила. Вигорнула все, однак, його не було. Набрала Ігоря: “Не шукай, я взяв і витратив” почула у слухавці.

Я ледь говорити могла, бо ж сума була значною. Ми планували свого сина відправити в Англію вже за рік, тому грошей потрібно було багато.

— Не жартуй так, Ігорю. Ти взяв на крупніші купюри поміняти? Чого не попередив.

— Марино, я їх витратив. Зараз приїду і все поясню.

Нині мені 40 років, із я майже 15 років у шлюбі з Ігорем. Якщо чесно, то наші стосунки завжди були прикладом для друзів. Нам заздрили, казали, що ми ідеальна пара і створені одне для одного.

Власне так і було до недавнього часу. Ми ж підтримували одне одного в усьому: раділи успіхам, ділилися проблемами, планували майбутнє.

Наш союз пройшов багато труднощів і випробувань, але завжди пліч о пліч ми знаходили рішення у будь якій складній ситуації. Разом ми виховуємо сина Владислава. Нині йому 14 років, і ми мріяли дати йому освіту до якої він мав хист і яка б відкрила йому двері у той світ, на якій заслуговує і про який ми навіть мріяти не могли.

Напевне, я сама собі не хотіла зізнаватись, але останні кілька років Ігор почав змінюватися. Раніше він був відповідальним і розсудливим, але тепер його поведінка стала дивною.

Гроші, які він заробляв, ніби випаровувалися. Він більше не приносив додому повну зарплатню, а на питання, куди поділися гроші, відповідав якось плутано і відверто не правду.

Звісно, ми все частіше не могли знайти спільної мови з чоловіком. Я не могла зрозуміти, як людина, яка завжди була такою надійною, могла раптом так змінитись. Я не впізнавала свого Ігоря.

Доки чоловік їхав додому, я вже намалювала у голові картини одну яскравішу за іншу. Точно, у нього є любка на стороні. Витратив гроші на неї.

Напевне придбав їй авто, а може вже давно воно в неї є, а тепер їй квартиру купив? Зрадив мене, та що там і мене і сина зрадив, пустив гроші на ту жінку.

Я чекала його біля дверей. Готова була почути все, але не те що він мені зрештою сказав.

— Я знаю, ти мене зрозумієш. Гроші я віддав на допомогу притулку для тварин.

Я не могла повірити своїм вухам.

— Що? На притулок? Ти таку для мене казку вигадав? Хто вона?

— Маринко, я не міг вчинити інакше. Я побачив, у якому вони стані. У тварин не було їжі. Там скільки потреб.

— Ти розігруєш мене? Всі ті гроші? Ти міг запитати? Порадитись, чи хоч слово мені сказати. Господи, я вірити у все це не хочу.

Ігор мовчки дивився на мене. У його погляді навіть жалю не було. Він був певен що вірно зробив.

— Поїхали, я тобі дещо покажу. – сказав він рішуче.

Того ж дня Ігор відвіз мене до того притулку, щоб я побачила все своїми очима. Я й говорити не могла з ним, але мусила переконатись що він казав правду.

Притулок виявився маленьким, занедбаним приміщенням. На мене дивились кілька десятків очей з надією й сподіваннями. Волонтери розповідали, про їню важку ситуацію, я слухала і сльози котились щоками. Мені було шкода.

Я бачила, що Ігор тут майже як удома. Він знав усіх волонтерів, кожну тварину називав по імені, розповідав їхні історії. Мені не було слів, Ігор усі ці роки таємно від мене допомагав тут як тільки міг.

— Ти бачиш, чому я це зробив? — тихо спитав він. – Я знав, ти зрозумієш.

Повернувшись додому я зібрала речі і поїхала до мами. Мені потрібен був час все обдумати і зрозуміти, як далі Бути, надто несподівано все це виявилось для мене.

Вже тиждень я у матері і тиждень щоденно у мене під дверима чоловік стоїть і просить повернутись. Син поки нічого не знає. ож просить мене не робити дурниць і вертатись додому.

Мама у цій ситуації мені не порадник. Вона любить Ігоря, як сина і говорить мені, що то не найгірше, що статись могло, головне, що всі і живі і здорові.

Але як мені тепер жити із цією людиною? Я не можу зрозуміти, як він міг так вчинити, мені немає йому віри більше.

А може то я душі не маю. Скажіть, як би ви відреагували, якби ваш чоловік таке втнув?