Пам’ятки Київщини

Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Липівці – одна з найвиразніших сучасних сакральних споруд Київщини та духовний осередок Православної церкви України в селі Липівці Макарівської громади Бучанського району. Архітектурно храм є зменшеною копією всесвітньо відомої Айя-Софії у Стамбулі, що надає йому особливої символічної та культурної ваги.

Історія Церкви Покрови Пресвятої Богородиці

Історія Покровської церкви в Липівці бере свій початок у XVIII столітті й тісно переплітається з долею самого села. Перший дерев’яний храм тут постав у 1730 році – його збудували коштом місцевого господаря Ігнатія Трипольського. Упродовж наступних десятиліть святиня неодноразово змінювала свій вигляд, переживаючи ремонти й оновлення, що були продиктовані як часом, так і потребами громади. Кульмінацією цього етапу стала масштабна реставрація та перебудова, завершена 1870 року, яка надала храму нового архітектурного вигляду та продовжила його життя.

Втім, Друга світова війна стала фатальною для Покровської церкви. Під час бойових дій будівля була повністю знищена – храм згорів унаслідок прямого влучання артилерійського снаряда, залишивши по собі лише спогади та згадки в архівних документах.

Після війни громада намагалася відновити духовне життя. У 1947 році неподалік від місця зруйнованої святині звели тимчасовий дерев’яний будинок для богослужінь. Однак у радянський період ця споруда втратила своє первісне призначення. У різні роки в її стінах розміщувалися побуткомбінат, ветеринарна лікарня та бухгалтерія споживчої кооперації – промовистий приклад того, як сакральний простір був витіснений утилітарними функціями епохи.

Церква у сучасності

Сучасний кам’яний храм постав на історичному місці зруйнованої Покровської церкви завдяки меценатській підтримці українського кінопродюсера та кінодистриб’ютора Богдана Батруха. Від самого початку цей проєкт замислювався не лише як відновлення втраченої святині, а як масштабний культурний жест – поєднання духовного простору й сучасного українського мистецтва. В результаті храм став унікальним прикладом сакральної архітектури, що виходить за межі традиційного уявлення про церковну будівлю та набуває значення національного мистецького проєкту.

В архітектурному рішенні нової споруди закладено принципи візантійського однобаневого храму. Вона має класичні пропорції 1:3 (висота втричі перевищує довжину), завдяки чому виглядає легко й піднесено.

Упродовж 2015-2022 років над інтер’єрними розписами храму працювали відомі українські художники Анатолій Криволап та Ігор Ступаченко. Їхня робота стала окремим художнім висловлюванням – глибоким, концептуальним і водночас тісно пов’язаним із духовною традицією.

Розписи поєднують сучасні технології та матеріали з традиційними канонами: використані метали, поліетерні тканини, акрилові та емалеві фарби, плівка оракул, золото «підкладки».

Анатолій Криволап відповідав за емоційне наповнення сюжетів, насиченість і динаміку кольору, а Ігор Ступаченко – за композицію, систему розписів і технологію виконання.

Художники застосували філософію «двоярусного символізму», коли сакральний простір сприймається одночасно як частина вселенської літургії та конкретне явлення Царства Божого на землі.

Барвні рішення Криволапа – вибухові, емоційні, контрастні – підкреслюють драматургію композицій і не руйнують сюжетну структуру.

Частину розписів ще до встановлення в храмі двічі представили широкій публіці – у 2019 та 2023 роках – у Київській міській галереї мистецтв «Лавра» в межах виставкового проєкту «Храм. Українська самоідентифікація». Експозиція дала змогу побачити сакральний живопис поза церковним контекстом – як самостійний мистецький феномен, що осмислює українську ідентичність, історію та сучасність.

Церква у час повномасштабного вторгнення

Під час повномасштабного російського вторгнення церква Покрови Пресвятої Богородиці в Липівці зазнала суттєвих ушкоджень. Найбільше постраждала баня храму – саме та частина, де вже були змонтовані монументальні зображення архангелів, серафимів і пантократора. Сліди руйнувань торкнулися й авторських розписів. Художники свідомо вирішили не відновлювати пошкоджені фрагменти, залишивши їх у первісному стані як мовчазне, але промовисте свідчення війни. Ці рани на стінах стали не лише знаком трагедії, а й наочним доказом варварського нищення культурної та духовної спадщини – для нинішніх поколінь і тих, хто прийде після нас.

Церкву обстріляли дрібнокаліберними розривними снарядами; пробоїни утворювали воронки 20-30 см, уламки стирчали з землі. Діра в грудях архангела Уриїла стала символом руйнування.

Водночас війна не зупинила сам мистецький процес. Попри загрози, втрати й невизначеність, було ухвалене принципове рішення продовжити та завершити розписи храму. Цей крок став жестом внутрішньої стійкості, віри в життя та майбутнє, а також символом того, що культура не здається навіть у найтемніші часи. Те, що створюється сьогодні, учасники проєкту називають справжнім дивом воєнного часу – процесом творення всупереч руйнуванню.

Виставкова експозиція представляє другу, фінальну частину храмових розписів, а також детально розписаний макет святині, який дозволяє побачити цілісну художню концепцію проєкту. Окремий простір відведений фотовиставці, присвяченій розстрілу церкви. Ці знімки фіксують не лише фізичні ушкодження будівлі, а й масштаб втрат, яких зазнає українська культурна спадщина внаслідок війни.

Загалом проєкт має глибокий символічний вимір і сприймається як знак відродження України. Він демонструє світові, що навіть у реаліях повномасштабної війни українська культура здатна народжувати новий, високоякісний і унікальний мистецький продукт – сміливий за формою, сильний за змістом і безпрецедентний у світовому контексті.

Як доїхати?

Дістатися до церкви Покрови Пресвятої Богородиці в селі Липівка Макарівської громади можна з Києва автомобілем або громадським транспортом.

Автомобілем слід виїхати з Києва Житомирською трасою (М06) у напрямку Житомира, після чого повернути в бік Макарова та далі рухатися за вказівниками на Липівку. Час у дорозі становить у середньому близько однієї години, залежно від трафіку.

Громадським транспортом із Києва потрібно доїхати маршрутним таксі до Макарова – рейси регулярно відправляються від станцій метро «Житомирська» або «Святошин». З Макарова до Липівки можна дістатися місцевою маршруткою або таксі.

Сьогодні церква Покрови Пресвятої Богородиці в Липівці є не лише місцем молитви, а й знаком історичної тяглості, культурної самоідентифікації та незламності української духовної традиції.

Читайте також: У Києві прокуратура зупинила забудову поруч із унікальним культурним центром

Фото: Наталка Діденко, Релігія в огні, Київщина 24/7.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.