266-у Папі Римському, кардиналу, примасу Аргентини, архієпископу Буенос-Айреському, який народився в Буенос-Айресі, Аргентина, члену Товариства Ісуса (прийняв таїнство священства 1969 року) минулого 17-го грудня виповнилося 88. 

Нещодавно Франциск захворів, але кілька днів тому його самопочуття покращилося. Сьогодні пропонуємо роздуми про Євхаристію.

Що ми називаємо Євхаристією ? 

Так, вона знаходиться у серці “християнського втаємничення”, разом  з Хрещенням і Миропомазанням, і є джерелом самого життя Церкви. І справді, з цього Таїнства Любові виходить кожний  справжній шлях віри, єдності і свідчення.

Те, що ми бачимо, коли збираємось звершувати Євхаристію, Літургію, вже дає нам можливість наперед відчути те, що ми маємо пережити.

У центрі простору, призначеного для священнодіяння, знаходиться вівтар, тобто стіл, накритий скатертиною. Це спонукає кожного з нас подумати про бенкет. На столі бачимо хрест. 

На  столі приносимо жертву Ісуса Христа. Він – духовна їжа, яка споживається під знаками хліба і вина.

Біля столу – амвон, місце, з якого проголошується Слово Боже. Це говорить, що там зібралися люди, щоб слухати Господа Бога, Який промовляє через  Святе Писання, а отже, їжею, яка споживається і є також Його Слово.

Слово  і Хліб у Літургії стають одним цілим, як і в Останній Вечері, коли всі слова Ісуса Христа, всі знаки, які Він вчинив, сфокусувалися у жесті ламання  хліба і жертвування чаші, випередженні жертви хреста. І у слоаах: “Беріть, їжте, це є Моє Тіло… Беріть , пийте, це є Моя кров”

Жест Ісуса Христа, зроблений  на останній Вечері, – це найвища подяка Отцеві за Його любов, за Його милосердя.

“Подяка” по-грецьки “євхаристія”. Саме тому Таїнство зветься, євхаристією, бо є найвищою подякою Отцеві, Який нас так полюбив, що із-за любові дав нам свого Сина. Ось чому слово “Євхаристія” підсумовує увесь цей жест, що є жестом одночасно Бога і людини, жестом Ісуса Христа, справжнього Бога і справжньої людини.  

Отже, Євхаристійна Літургія є чимось набагато більшим, ніж звичайний бенкет:  є власне спомином (memoriale) Пасхи Ісуса Христа, центральною тайною спасіння.

Спомин (memoriale) не означає лише просте згадування. Кожного разу, коли ми звершуємо це таїнство, беремо участь у тайні страждання, смерті і воскресіння Ісуса Христа, євхаристія є вершиною спасенної дії Бога: Господь Ісус, стаючи хлібом, переломленим за нас усе своє милосердя і свою любов, щоб таким чином відновити наше серце, наше існування і наш спосіб ставлення до Нього і до своїх братів.

І це саме тому, коли приступають до цього таїнства, говорять: ”приймати Причастя”,

“творити  Причастя”: це означає, що силою Святого Духа участь в євхаристій  трапезі унікально і глибоко уподібнює нас до Христа, даючи вже зараз можливість смакувати  повне  причастя (єдність) з Отцем , що притаманно небесному бенкету, де з усіма святими ми матимемо радість споглядання Бога віч-на-віч.

Ми ніколи достатньо не подякуємо Господу за дар, який Він вчинив для нас,  даючи Євхаристію. Це дар надзвичайно великий, і тому надзвичайно важливо йти на Літургію не тільки у неділю. Йти на Літургію не тільки, щоб молитися, але щоб прийняти Причастя, цей хліб, який є Тілом Ісуса Христа, який нас спасає, пробачає і єднає з Отцем. Це чудово – так робити !

В Євангелії від Івана дуже багато сказано про єдність Отця і Сина: “Я і Отець одно” (Iв.10, 30)

Бог є єдиний, але у трьох Oсобах: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий.

Три різні Особи, єдиний Бог. Ті три особи Божі є нероздільні між собою. Їхня єдність існує завдяки взаємній любові.

Лише взаємна любов може поєднати, втримати і дати життя. Завдяки взаємній  любові  Отця, Сина і Святого Духа виник світ і все, що в ньому…

Однак існує ще ворог людини, який ненавидить її найбільше, бажає їй зла, нещастя. Ним є “диявол”.

Сама назва “диявол“ означає ”той, що руйнує, розділяє, розриває”. 

Він ненавидить людину більше за все, хоче поділити її, знищити, знівечити. Він ненавидить єдність.

Римського  імператора Юлія Цезаря називали “дияволом’. Його військовою тактикою було гасло:

Такою тактикою користується і ворог наших душ. Він прагне розділити, посварити, розбити, а потім і знищити. Тому в єдності наша велика сила. Але, звичайно ж, єдність мусить бути у правді, в істині, в любові, у добрі…

Необхідно плекати єдність. Єдність сімей, є великою силою проти лукавого, запорукою майбутнього для держави і народу, єдність і однозгінність сільської  чи міської громади запевнює розвиток такого села чи міста. Недаремно ж ми молимось під час виконання Церковного  Гімну: ”В єдності  сила народу. Боже, нам єдність подай”.

Однодумність – запорука успіху. Коли наші сім’ї поєднані в молитві, тобто центром сім’ї є спільна щоденна молитва, коли наші родини поєднані у щонедільній  і святковій Літургії, тоді вони є міцні, їм не зашкодять ніяк вітри і грози, їм не зашкодить ніщо, що походить від злого.

Бо “Хто як Бог!” Амінь”.