Ярослава разом із чоловіком уже давно переїхала до міста, проте майже не підтримує зв’язків із колишніми знайомими. Нових знайомств теж особливо не заводить, адже часу постійно бракує. Батьки залишилися в селі, і вони часто телефонують із проханнями про допомогу.

Після кожної поїздки до села подружжя повертається додому виснаженими й мріє лише про відпочинок.

Нещодавно їхній син оголосив, що планує одружитися, і запросив батьків познайомитися з майбутньою невісткою. З першої зустрічі дівчина не сподобалася Ярославі. Її вигляд і поведінка нагадали жінці одну стару знайому, з якою колись були складні стосунки.

Ця знайома, Катерина, у минулому намагалася привернути увагу чоловіка Ярослави, і ця історія залишила неприємний слід у її пам’яті. Тому, коли настала черга знайомства батьків, Ярослава була вражена: майбутньою тещею її сина виявилася саме та сама Катерина.

Катерина, побачивши Ярославу та її чоловіка, зраділа, але Ярослава відразу помітила той самий хитрий “погляд лисиці”, спрямований на її чоловіка.

Під час застілля Катерина всіляко намагалася догодити чоловікові Ярослави: то салатик йому подасть, то хліба запропонує. Що здивувало Ярославу найбільше — це те, що її чоловік ніяк не реагував на ці знаки уваги.

Ярослава почувалася вкрай неприємно через таку рідню, але нічого не могла змінити, адже її син закохався в доньку Катерини. А на весіллі все стало ще очевидніше: Катерина не відходила від її чоловіка, увесь час крутилася поруч.

Ярослава зауважила, що її чоловікові це, схоже, навіть подобається. Тоді вона вирішила, що й сама може дозволити собі трохи розважитися. Вона запросила до танцю чоловіка Катерини.

На її здивування, сват виявився приємною і дуже цікавою людиною: спокійний, вихований і дбайливий. Їхня розмова затягнулася, і навіть коли весілля добігало кінця, вони продовжували спілкуватися, чекаючи на автобус, який мав забрати гостей.

Це не залишилося непоміченим: Катерина, нарешті втративши терпіння, підійшла до чоловіка й різким тоном наказала йому повернутися до неї. У цей момент чоловік Ярослави теж вирішив згадати про свою дружину, почав скаржитися їй на надмірну увагу Катерини.

Але Ярослава вже не слухала. Її думки були далеко — вона згадувала, як ніжно чоловік Катерини тримав її за талію під час танцю, і це викликало у неї легку усмішку. Весілля їй, зрештою, запам’яталося не через прикрощі, а через несподіваний приємний момент.