Олена та її чоловік Петро прожили разом більше десяти років. Вони обоє мріяли про дитину, але довгий час у них нічого не виходило. Здавалося, що їхні молитви були почуті, і настав довгоочікуваний момент: Олена завагітніла. Увесь цей період Петро приділяв дружині максимум уваги й турботи. Коли на світ з’явився їхній син, щастя Петра не знало меж.

Однак, коли їхньому малюкові виповнилося три роки, Петро несподівано заявив, що йому набридло таке життя і він хоче пожити окремо. Він сказав, що йому стало нудно й нецікаво з Оленою, після чого зібрав речі й пішов, не залишивши навіть грошей на прожиття.

На щастя, квартира була оформлена на Олену, тож вона з сином не залишилася на вулиці. Сидячи на самоті, жінка не могла зрозуміти, що стало причиною такого вчинку Петра. Адже він сам наполіг, щоб вона залишила роботу й присвятила себе вихованню дитини. Петро добре заробляв, і вони могли дозволити собі таке життя.

Проте чоловік жодного разу не поцікавився, чи влаштовує це саму Олену, чи, можливо, вона теж потребує відпочинку чи розваг. Подруга Олени припустила, що Петро, ймовірно, знайшов собі молодшу дівчину. Вона вважала, що багато чоловіків не здатні проявляти зрілість і відповідальність.

Олена, однак, не мала часу думати про Петра. Їй потрібно було вирішувати, як забезпечити себе й дитину. Вона подала на аліменти й почала шукати роботу. Проблема полягала в тому, що дитячі садочки були переповнені, і влаштувати туди сина було складно. На допомогу прийшла мати Олени, яка, хоч і жила на невелику пенсію, погодилася доглядати онука.

Жінка позичила гроші у подруг і невпинно шукала роботу. Їй пощастило: на колишній роботі відкрилася вакансія через декрет однієї з працівниць, і начальник погодився взяти Олену. Увесь цей час Петро жодного разу не зателефонував і навіть не поцікавився, чи є в його сина їжа та необхідне.

Одного разу Олена побачила Петра в кафе з молодою дівчиною, як і передбачала її подруга. Однак цього разу вона залишилася байдужою. Можливо, її почуття до чоловіка зникли, а можливо, турбот і проблем стало настільки багато, що їй було не до цього.

Згодом Олена зрозуміла, що без чоловіка її життя стало навіть простішим. У домі було менше безладу, а вона могла більше часу присвячувати собі та синові. Олена кардинально змінилася: зробила коротку стрижку, про яку давно мріяла, але яку Петро ніколи не схвалював. Свою першу зарплату вона витратила на новий гардероб.

Минув рік, і Олена вирішила оформити розлучення. Петро жодного разу не з’явився за цей час. Але за тиждень до судового засідання він несподівано прийшов до Олени з букетом квітів і заявив, що хоче повернутися до сім’ї. Він навіть зробив зауваження щодо її нової зачіски, сказавши, що вона їй не личить.

Олена відповіла, що їй подобається її стрижка та життя, яке вона побудувала без нього. Вона також нагадала йому, що за цілий рік він не знайшов часу, щоб поцікавитися сином, а тепер, коли молодша дівчина, вочевидь, його покинула, це не її проблеми.

Петро почав звинувачувати Олену в егоїзмі, стверджуючи, що вона не думає про дитину. Але Олена була впевнена в одному: у справжніх стосунках не може бути пауз чи “окремого життя”.

А як вважаєте ви, дорогі читачі? Чи правильне рішення ухвалила Олена? Чекаємо на ваші думки в коментарях!