Хочу поділитись з вами думками, які давно не дають мені спокою. Може хоч розраду знайду, бо нерви на межі.

Ми з чоловіком живемо на квартирі за яку досі виплачуємо кредит. У нас двоє донечок підлітків і не такі вже й великі зарплати. Одне тягне за другим, а так би вже давно виплатили й мали чистий спокій.

Моїй мамі вже підходить 69 рік. Останнім часом вона хворіє все частіше. Тож я подумала, що краще нехай буде біля нас, тут і аптеки й лікарня поруч, заодно від села відпочине. Та я не думала, що мені доведеться про це жаліти…

Чоловіку та дітям моя ідея одразу не сподобалась, ніби відчували. Загалом мама живе з нами вже сьомий місяць. 

Ми не можемо дозволити собі доглядальницю, бо грошей постійно бракує. Краще я їх витрачу на своїх дітей. Моя мама хоч і ходить з паличкою, але почувається досить жваво та енергійно. 

Прокидається з самого ранку і взагалі не хоче пристосовуватися до правил нашої сім’ї. Діти вранці йдуть на навчання, чоловік також снідає і на роботу, а в мене ситуація зовсім інша.

Під час карантину нас перевели на віддалену роботу, то ж я зранку до вечора сиджу вдома за ноутбуком. Мама – літня жінка, тому таке заняття взагалі не сприймає, як роботу, хоча я за це отримує гроші. 

Мені вже 45 років, але матір продовжує виховувати, як школярку. Особливо неприємно, коли вона це робить при дітях, я ж тоді просто втрачаю свій авторитет. Окрім того, вона постійно мене відволікає від роботи й змушує робити якісь домашні справи. Навіть полив квітів тепер за розкладом. Для мене це дуже принизливо. 

А ще у нас з мамою один розмір одягу, то ж вона вже половину мого гардероба присвоїла собі. До того ж користується моїми парфумами, доглядом за шкірою. Можна сказати, що особистих речей у мене не залишилося, все з нею на двох. Мені й не шкода для неї нічого, але от потрібно сходити в магазин, шукаю свої улюблені штани, а їх ніде немає. Я злюся, коли потім дізнаюся, що їх взяла мама. 

До того ж через проблеми зі здоров’ям, для неї я готую дієтичну їжу. Продукти повинні бути свіжими, а ще й ліки потрібно придбати. Щомісяця це виливається в кругленьку суму.

Загалом практично уся моя зарплата іде на матір, чоловік через це дуже злиться. Я запропонувала мамі взяти частину щомісячної пенсії та вкласти в загальний бюджет, оскільки нам теж потрібно ще й кредит виплачувати, хіба в цьому є щось погане?

Ой, який скандал тоді був. Матір звинуватила мене у вимаганні грошей, сказала, що я жахлива донька, яка не оцінила її старання. Звичайно, вона не збиралася хоча б ліки оплачувати зі своєї пенсії.

Мені не шкода для матері нічого, але зараз дуже складний час. В мене ще двоє дівчаток-підлітків, які також хочуть гарно одягнутися, мати гарну косметику. А ще не дає спокою кредит за квартиру.

Зараз гадаю: мама не може мене зрозуміти чи просто не хоче?

Я вже навіть на поступки йшли. Казала, щоб хоч  свій дім здавала комусь. Хоча б якісь гроші будуть. Не знаю, як їй, але мені кожна копійка дорога. А вона противиться. Стоїть на своєму і все. Моя матір така егоїстка.

Краще б про дітей подумала, а не тільки про себе. Нічого її життя за стільки років не навчило. От що мені з нею тепер робити?

Яку пораду можете дати жінці?

Фото з відкритих джерел

Джерело