Почесні найменування пов’язують сучасні військові підрозділи з видатними діячами, місцевостями чи подіями української історії.

Це формує спадкоємність та власну військову традицію.

3 серпня 2025 року Президент України присвоїв 17 окремому батальйону радіоелектронної боротьби Повітряних Сил Збройних Сил України почесне найменування «імені Кирила Трильовського».

Кирило Трильовський (1864–1941) — визначний український громадсько-політичний діяч, адвокат, поет, публіцист і видавець.

Найбільш відомий він був як організатор та провідник молодіжного фізкультурно-патріотичного руху «Січ» у Галичині, що сприяв пробудженню національної свідомості та гартуванню духу українців. 5 травня 1900 року в с. Завалля на Снятинщині було засновано перше руханково-пожежне (спортивно-протипожежне) товариство «Січ», керівником якого був Кирило Трильовський. Спортивно-пожежна діяльність цієї організації була формальним приводом — щоб отримати дозвіл на створення, справжньою ж метою її існування було пробудження національної свідомості українців шляхом відродження історичних традицій, виховання патріотичної молоді, освіта селянства.

Про велику народну любов до «Січей» свідчить їхня кількість. 1914 року налічувалося 1056 організаційних осередків, членами яких було близько 66 тис. осіб. Центром січового руху стала Коломия, де розміщувалася адвокатська канцелярія К. Трильовського. Як поет, він є автором відомої пісні «Гей, там на горі Січ іде» та низки інших.

Після початку Першої світової війни «Січі» припинили своє існування, хоча «січовий батько» робив спроби відродити товариство спершу 1919 року у Вінниці, а згодом — на Закарпатті.

Діяльність «Січей» відіграла важливу роль у становленні збройного захисту українського народу. 18 березня 1913 року у Львові, за клопотанням Трильовського, було засноване військове товариство «Українські Січові Стрільці», з якого постав Легіон Українських Січових Стрільців у складі австро-угорської армії.

Добровольче формування УСС відіграло надзвичайно важливу роль у подіях Української національної революції 1917‒1921 років і заклало основи української національної військової традиції, чимало елементів якої мають наслідування в сучасних Збройних Силах України.